Хочу з вами поділитись наболілою мені ситуацією з мого життя.
Так склались обставини в моєму житті, що живу я поряд зі свекрухою в будинку, який для мене збудував мій батько.
Після всіх подій в Україні, моя свекруха залишилась без житла…
Вже більше півтори року вона живе з нами, хоч має ще дочку, яка живе у місті, та свекруха чомусь обрала для себе життя із сином.
На початках, я намагалась оточити цю жінку турботою і любов’ю. Маючи двох донечок школярок, я моталась постійно по різних гуртках з ними.
Та незважаючи ні на що, в будинку в мене завжди панує чистота і смачна їжа, яку я готую тепер на п’ятьох. Та в цьому місяці я вирішила вийти на роботу, дівчата вже якось стали більш самостійніші і так як раніше вже не потребують моєї опіки.
Я надіялася, що свекруха допоможе з приготуванням їжі, а я подбаю з чоловіком про фінансовий бік для нашої сім’ї.
Та моя свекруха, ще та артистка, то зготує їсти, а буває я втомлена прийду з роботи і давай готувати нам поїсти на кілька днів, бо в свекрухи то тиск, то щось руки терпнуть.
Та цими вихідними до нас пообіцяла приїхати Оленка з дітьми. Це дочка моєї свекрухи і сестра мого чоловіка.
Який стіл накрила Євгенія Павлівна. Я просто була в подиві. Там і салати три види, і бульйончик з пиріжками.
Голубці з тертої картоплі. Ну і кифлики до чаю. То ж скільки тими кволими руками потрібно було накрутитись. І тиск, як на диво, не скакав.
Моя свекрушенька не лишень приймала щаслива гостей, а ще й спакувала їм ці страви з собою. Мабуть, щоб нам менше дісталось.
Мене якщо чесно таке життя не влаштовує.
Порадьте мені, як пояснити свекрусі, що якщо ми сім’я, то маємо всі спільно працювати над нашим побутом, а відтак і над добробутом в нашій оселі.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- П’ять років минуло з того часу, як ми з сестрою перестали спілкуватися. І ось днями Анна мені написала повідомлення в одній із соц. мереж. І хоч мені дуже сумно без неї, бо росли ми з Анною наче сестри близнючки, та пробачити вчинок її чоловіка я не можу. Надто сильно він нам нашкодив свого часу. Дмитро прекрасно знав, що до суду я на нього не подам, бо надто сильно люблю сестру!
- Ми з живемо у великому будинку разом з мамою чоловіка. У Віри Павлівни в домі багато вільних кімнат, вона казала, що їй самотньо самій і запросила нас, поки ми з Олексієм не придбали ще своє житло. І ми на свою голову погодилися. Живемо, але мене все дратує до дрібниць. Поясню, чому. Все почалося з наших заручин, коли моя майбутня свекруха сказала Льоші: “Ти поспішаєш, дивися щоб не пошкодував”! Весілля було за її сценарієм. Я не пробачила. Вона лізе у все «куди пішли», «чому мені не сказали, що затримаєтеся», «що приготувати», а коли кажеш, що приготувати – свекруха готує не те, а на свій смак і багато, ніхто не з’їдає, летить у смітник. Віра Павлівна постійно гладить речі мого чоловіка, коли вони не потребують прасування. Днями причепилися до Льоші, що у нього маленький заробіток, а їй в її віці хочеться краще і якісніше харчуватися
- За вечерею донька сказала, що з нетерпінням чекає, коли знову побачить Марічку та маленьку Кароліну. Роман почервонів, а мені знадобився час, щоб прийти до тями і розкласти усе по-поличках. Лише на другий день я запитала чоловіка, хто така Марічка. Він мовчав, змінюючи колір лиця, як хамелеон, і я почала змушувати його відповідати на мої питання. Це в голові не вкладається. В мого чоловіка є позашлюбна дитина, а моя рідна сестра – її мама!
- Денис зателефонував мені, щоб спитати, як готувати відбивні і варити супчик, бо Наталя, бачте, образилась на нього, що він відмовив їй в покупці дублянки. Я як це почула, давай їй дзвонити, але виявилося, що Наталя заблокувала мій номер. Вона в нас сама знаюча і сама розумна і їй нічиї поради не потрібні. Зі свого боку мені шкода мого братика, що в нього така сім’я. Він у мене добряга і трудоголік. Та Наталка не цінує в ньому ці якості
- В церкві людей було не багато, мабуть через негоду. Та мій сусід Петро приїхав із невісткою, це я вже побачила, як підходила до воріт церкви. Після служби всі повільним ходом рухались до домівок. Я також боялась послизнутись і впасти, тому особливо не спішила, тай думала, що можливо сусіди мене покличуть, щоб підвезти. Аж тут такі верески, мій сусід Петро вигукував, щоб невістка вийшла з машини