Мені 45 років, сестрі Олі 55. Обидві створили свої сім’ї, є діти. Дружби між нами, як такої ніколи не було (у неї свої інтереси, подруги, захоплення). Але, краще поганий мир, ніж добра сварка, тому спілкуємося рідко, але щирості і розуміння я не бачу.
Я і моя сім’я більше трьох років живемо у моєї мами, так як вік і здоров’я не дозволяє їй бути однією. У квартирі мама не хоче жити, так як все життя прожила в будинку. І сад, город приносить її радість, навіть, якщо вона просто квітку поллє.
Сестра ж спілкування звела до мінімуму, дзвонить раз в 2-3 тижні, не цікавиться здоров’ям і життям нашої мами. Іноді просто грубить їй, тому що “вона присвятила себе родині, онукам, а не співала в хорі, не ходила в гуртки”. Оля домоглася багато чого в житті, на роботі. Живе в достатку, але якщо рідкісний раз приїжджає до мами, навіть не привезе їй пачку печива. А якщо, що і купить, було один раз, то візьме з неї гроші (потім дізнаюся від мами).
І ще неприємний момент в тому, що вона прописана в будинку мами, разом з сином. Але живе в іншій квартирі. Налаштована по бойовому. Цю тему ніхто не зачіпає. Я мовчу, бо знаю, що буде скандал. Сьогодні я дізналася, що вона була в нашому місті, відвідала театр, погуляла, у подруг в гостях побувала, а до рідної людини немає часу і бажання зателефонувати і приїхати.
Я сама їй зателефонувала і різко сказала, що так не ставляться до батьків і треба хоча б іноді провідувати, вони ж не вічні. У відповідь лише почула командирські нотки, що я від неї хочу, і що я її дуже ображаю цими словами, вона не розуміє, що я їй кажу, її ставлення до мами – це її точка зору і не треба нав’язувати чужу. Ти – це ти, а я – це я.
Я вважаю, що правильно вчинила, батьки не заслуговують такого відношення від дітей, та й на будинок вона точно буде претендувати, а за що? За таке ставлення?
Передрук без посилання на ibilingua суворо заборонений!
Фото ілюстративне – kiev.politeka
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
