На весілля мені батьки подарували мені двокімнатну квартиру моєї бабусі. А ми вже з чоловіком, живучи ще два роки на орендованій квартирі, самі зробили в моїй оселі ремонт на свій смак.
Ми з Пашею до вторгнення їздили на заробітки в Італію, тож зібрали потрібні гроші. Працювали з дизайнером, створили дім своєї мрії.
А рік тому в нашу місто переїхала жити з Харківщини мама Максима. І так сталося, що в нашому підʼїзді продавалася однокімнатна квартира, її і купила свекруха, продавши на Харківщині свою трикімнатну.
Тепер мама чоловіка мешкає на три поверхи нижче від нас, а мої батьки – у передмісті в приватному секторі, досить далеко від нас.
Ну й от якось ми їхали до друзів в інше місто на кілька днів, а у мене квіти, та й взагалі всяку буває – от і зробили й дали мамі чоловіка дублікат ключів від нашої квартири.
І розпочалося з того моменту моє веселе життя. Я вам так скажу – цивілізована людина так би себе не вела! Приходить, коли ми ще спимо, варить собі і нам каву, а коли я на роботі – їсти нам готує, лізе кругом у шафи чи ще десь порядки на свій лад наводити.
Пересаджує мої квіти без дозволу, бо вона побачила, що мені цим ніколи займатися. нажарить-нашкварить котлет якихось чи ще чогось, поки мене вдома нема, а я повертаюся – плита масна, в квартирі ці запахи пересмаженої олії.
А ще я не можу знайти кілька речей зі свого одягу – досить яскравих і сміливих. І я здогадуюся, хто до цього доклав руки. Я гарна, і фігурою теж, тож можу собі іноді дозволити коротку спідничку чи яскраву відверту кофточку, але Марія Миколаївни, судячи з того, що ці речі зникли з мого гардеробу, притримується іншої думки.
Хочу ключі в неї забрати, але чоловік проти, та й моя мама каже бути свекрусі вдячною. А нічого, що це моя квартира??? Мене це все на стільки вже втомило! А ми з чоловіком ще й дитину плануємо. І я навіть не уявляю, що буде коли народиться немовля, як себе буд поводити свекруха.
Я розумію, що проблему з Марією Миколаївною рано чи пізно доведеться вирішувати. Але от як???
Автор – Олена К.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди