Тут всі нахвалюють Польщу. Непогана країна, звичайно. Принаймні, для мене. Але я розповім, чому сюди точно не варто їхати, а вам вже вирішувати – згідні чи ні. Наступного тижня я вже повертаюся в свою Одесу, але поки ще у Жешуві.

Отже, чому, на мою думку, не треба їхати до Польщі? Я пишу це зараз у чудовому сквері. Цей сквер гарний тим, що тут статуї сидять на лавках, і можна вдати, що ти з кимось розмовляєш. Ось її звуть Агнешка Осецька. Перепрошую, якщо неправильно називаю ваше прізвище, пані.

Хочу поділитися своїми роздумами. Мені здається, що перш за все не потрібно приїжджати до Польщі, якщо ви від чогось тікаєте. На жаль, проблеми з нашого життя не зникають від того, що ми змінюємо місце проживання.

Якщо вам здається, що вам важко жити в Україні, що ви мало заробляєте, маленька робота, все так взагалі жахливо, нестабільно, то не створюйте хибну ілюзію, що приїхавши сюди, і у вас одразу буде все легко, просто та цікаво.

Я тут познайомилася з багатьма людьми з України. Ми підтримуємо стосунки, спілкуємось, і, на жаль, не завжди ці історії чудові.

Років 15 тому вважалося, що життя та робота у Польщі – це круто, можна було виїхати, заробити купу грошей, повернутися, купити собі квартиру, збудувати будинок та жити приспівуючи. Приїжджаючи сюди, ви йдете на звичайнісіньку роботу на заводі, де багато хто є такими ж як ви іммігрантами.

Можливо, якісь поляки так самостверджуються, пригнічуючи іноземних робітників. Не важливо, чи працюєте ви в Україні чи Польщі, ніхто не зобов’язаний вас любити, поважати і добре ставитися до вас.

Потрапляючи на нову роботу, ви у будь-якому разі завойовуєте авторитет, але переїжджаючи до Польщі, ми дуже болісно до цього ставимося. Приїхавши сюди, ми думаємо, що ніхто нас не любить і мене пригнічують на роботі.

Та скільки разів я працювала на різних підприємствах в Україні, щоразу на новій роботі я була абсолютно чужою людиною. Пощастить, якщо колектив тільки створюється і все на рівних умовах. А якщо ти приходиш у фірму, яка вже існує 10-15 років, там колектив, де всі знають один одного як облуплених, вони пережили безліч криз відносин, і тут ти – добридень, любіть мене! Ніхто не зобов’язаний любити тебе, ніхто не любитиме тебе. Тобі треба заслуговувати повагу, дружбу, розуміння, будувати ставлення наново.

І у Польщі ніхто не робитиме це замість вас. Так, дуже багато людей ідуть назустріч, особливо зараз. Це круто, дуже підбадьорює. Коли ми сюди приїхали, люди нам теж допомагали, і це були і поляки, і українці. Це круто. Але це лише вияв доброї волі.

Я помітила одну маленьку особливість, яку також помічають багато людей, з якими спілкуюся. Поляки дуже часто можуть пообіцяти, сказати, що вони виконають щось, але коли справа доходить до дій, то якщо їм незручно, вони не мають бажання, часу, то вони просто скажуть: «Вибач, не встиг». І ви нічого не зможете вдіяти.

Переїзд до якоїсь країни – це завжди випробування. Випробування моральне, фізичне, духовне. Ви їдете, залишаєте все, що ви нажили за 20-30 років, друзів, знайомих, улюблені продукти, все те, до чого ви звикли.

Під час переїзду все буде нове. Спершу буде ейфорія, буде круто, інший рівень життя. Багато людей, які приїжджають сюди, стикаються з сумом і безвихіддю. Не тому, що тут погано, а тому, що все по-іншому.

Взаємини з другою половинкою (а у мене чоловік в Україні) на відстані завжди важкі, є якісь недомовки, непорозуміння. Класно, що є інтернет, соцмережі, але це не замінить живих стосунків.

Мені здається, що коли людина приймає рішення виїхати за кордон, то вона повинна розуміти чітко, для чого вона це робить. Це не має бути якась розмита ілюзія, пошук кращого життя. На такій мрії ви не протягнете тут довго, має бути сильна мотивація.

Коли ми переїжджали до Польщі, то ми тікали, як і тисячі наших земляків. Поляки дуже схожі за менталітетом на наших, але все одно вони інші. Мені ця нація подобається найбільше з європейських. Я вважаю їх дуже близькими, рідними, слов’янськими, але є моменти, які відбуваються по-іншому. Ні гірше, ні краще, але не так, як ми звикли. Буває, що цього іншого не вистачає.

Щоб бути тут, має бути сильна, важлива причина. На вас тут ніхто не чекає, як і скрізь. У жодному місці у світі на вас ніхто не чекає, крім ваших рідних. Це завжди потрібно пам’ятати, не важливо ви перебуваєте в Україні, Польщі чи іншій країні світу.

Ніхто не дбатиме про вас тут, переживатиме про ваші документи, про ваші кращі умови роботи. Ніхто, окрім вас самих. Ви самі повинні про це подбати і докласти максимум зусиль.

Незважаючи ні на що, змінюючи країну, переїжджаючи в класний офіс за хорошим договором, у круте місце роботи, чи просто втікаючи – ви все одно змінюєте країну. Ви залишаєте все нажите багатство, всіх друзів та знайомих в Україні.

Тут треба все будувати наново. Потрібно бути готовим до цього. Хоча, звичайно, неможливо до цього приготуватися на 100%, але, принаймні, потрібно про це трохи подумати і постаратися знайти для себе місце в новому житті. Я не знайшла тут себе. Яби навпаки сказала, що втратила, розгубила.

Тому ми з донечкою будемо повертатися додому. Насправді я дуже хотіла б, щоб у кожного з вас все склалося в житті, і ви знайшли своє місце, в якому вам добре і комфортно, де ви почуваєтеся в безпеці і відчуваєте любов рідних і близьких. Будьте щасливі.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.