– Твоя мама – хороша людина, але… надто вже її багато стало в нашому житті! – Сказав нещодавно чоловік Христині. – Треба з цим щось вирішувати. Гості – справа хороша, але треба й міру знати…
… Христина в шлюбі всього пару років, у них з чоловіком однорічна дитина, ростити якого їй допомагає мама.
Мама у Крістіни активна, позитивна, молода. Виростила дочку сама, виховала, дала освіту, допомогла з квартирою: розміняла свою троячку.
Звичайно, вклалися і свекри, і самі молоде подружжя. Проте досить пристойну двокімнатну квартиру в столиці без допомоги мами вони б не подужали.
Мама в результаті роз’їзду виявилася в студії в іншому районі. Але вона, за її словами, в результаті навіть рада: у неї чисте, пристойне місто, багато зелені, хороший будинок, чудові сусіди… Одна біда – робота мамина знаходиться в іншому місті.
І треба ж так – працює мама Христини в п’яти хвилинах ходьби від будинку дочки. І в двох з половиною годинах їзди, в чотирьох пересадках і в трьох видах транспорту від своєї нової квартири…
Мама працює 2/2, а значить, допізна, втомлюється, а ще ж треба добиратися додому. А якщо завтра на роботу, то взагалі справа погана. По суті, не встигла заснути – вже треба виїжджати знову…
Стільки часу витрачати на дорогу, звичайно, не справа, і по-хорошому треба міняти роботу. Але зробити це у віці 50+ виявилося не так-то просто. Та й криза на дворі.
Мама спробувала знайти щось інше, не досягла успіху та так і працює. Через пару років їй на пенсію, хоча, якщо чесно, виходити на пенсію вона не планує. Каже, буде працювати, поки сили є.
Трохи таким чином поїздивши, мама звернулася до Христини з проханням – не можна їй ночувати у молодих хоча б в дні між змінами.
– Ну не могла ж я їй відмовити! – розводить руками Христина.
Тепер мама частенько залишається на ніч. І навіть не між змінами, а в свої вихідні. Христині це подобається – з мамою веселіше. Проблема тільки в чоловікові. Тещині ночівлі раптом стали для нього тягар.
– Таке відчуття, що ми живемо з твоєю мамою! – бурчить чоловік. – Скільки це буде тривати? У неї є своя квартира!
– Ну не відправимо ж ми її вночі невідомо куди? Темно! Дощ іде! Ти про що взагалі??
– А не хоче їздити вночі – нехай шукає іншу роботу! Це не мої проблеми! Я хочу вечорами приходити додому, а не в гості! Працюєш цілий день, втомлюєшся – а вдома треба ще базікати, розважати!
– Як тобі не соромно! Вона нам допомогла з квартирою!
– Ну… допомогла та спасибі… Але, по-перше, мої батьки теж вклалися – якщо ти пам’ятаєш, і в квартиру, і в ремонт. А по-друге, ну що тепер, якщо допомогла, так жити тут буде, чи що? Вона віддала тобі твою частину вашого загального житла, ось і все. Так що не драматизуй. Я їй вдячний, звичайно, за допомогу. Але зрозумій і я теж – жити в такому режимі не готовий.
Христина живе між двох вогнів і не уявляє, що робити.
Звичайно, варто мамі тільки натякнути, що вона заважає – мама більше залишатися не буде. Але відправити її в ніч на електричці, щоб через кілька годин повертатися назад – це в голові не вкладається.
Мама заради них готова на все, останнє віддає. Ну яка вже така проблема потіснитися і постелити мамі на дивані, тим більше не кожен день?
Зрештою, могла б мама не розмінювати квартиру, а відправити їх з чоловіком на знімання, жила б зараз у своїй квартирі та горя не знала.
Але, напевно і чоловіка можна зрозуміти. Це для Христини вона мама, а для нього – чужа людина в квартирі. Напевно, це непросто.
Якийсь час хлопець терпів, зараз вже на межі. А адже він заробляє зараз один, утримує сім’ю. Має право, напевно, на відпочинок?
Або чоловік Крістіни все-таки невдячний і немає йому виправдання?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!