Була у мене далека родичка, дама енергійна і спритна. У бізнес вона пішла мало не попереду всієї країни, наживала і збирала добро, не шкодуючи сил, для сина і дочки. Все в дітей вкладала, а потім захворіла. 20 років боролася, спочатку успішно, але потім хвороба стала долати її все більше і частіше. За матеріалами
– Все життя намагалася їм все порівну. Ліді квартиру купила двокімнатну, так і через рік старшого сина з однокімнатної в двушку переселила, щоб не заздрив, щоб його невістка проти матерів не налаштовувала. Івану машину нову, так тут же і Лідочці таку ж, вона ж одна, з чоловіком-неробою жити не стала, – розповідала Валентина.
Діти виросли у Валентини розпещені. Син – трутень, тільки і міркував про те, що політична обстановка заважає його успіхам в бізнесі. А що для успіхів треба свою п’яту точку від дивана відірвати, цього Іван не бачив. Він примудрився одружитися на дуже владній і злісній жінці. Оля всім люто заздрила все життя, особливо Івановій сестрі Лідії, що в родині починався скандал:
– Твоя мама тільки про Лідочку ненаглядну і думає! А що у неї син є, її не хвилює. Ось вона Лідочці своїм місцем на ринку поступилася, а воно краще, ніж те, де твоя мати нас торгувати поставила. Ліда гроші гребе, а ми…
Зрештою Валентина примудрилася залишити синові з донькою абсолютно рівноцінні місця на ринку, поряд, щоб не заздрили. Невістка встала сама торгувати, а Ліда найняла дівчину, тому що сама вважала за краще працювати в салоні краси і у неї це непогано виходило.
Ліда була дівчиною набагато простішою, ніж братик, тільки гроші у неї не трималися: звикла з дитинства ні в чому не знати відмови, як тільки потрапить до неї пару гривень, так відразу вона їх на свої «забаганки» і спустить.
А потім Валентина захвoріла і потихеньку всі свої заначки стала витрачати на спроби врятувати своє життя. Брат тоді сестрі так сказав:
– Мамине місце я забираю собі, сам там встану, буду торгувати. Мені потрібніше, ти ж у своєму салоні все одно, на твоєму місці продавець сидить, а у мене дочка в інститут поступила, годувати треба.
Ліда з братом сперечатися не стала. Їй і справді – дві точки для торгівлі ні до чого. Вона все більше занурювалася в догляд за матір’ю. То звозити, в область, то купити ліків, то прибрати, то прибігти поїсти приготувати. Гроші у сестри і матері закінчилися швидко, попросила Ліда у брата, адже матері треба було продовжити курс лікування, ніби й поліпшення намітилися.
– Немає в мене грошей, я все в розвиток бізнесу вклав. Ти з глузду з’їхала, продати мамину точку! А жити я на що буду? Мати все одно вже не встане, всі гроші вбухали марно! Відвезти в область – відвезу!
Ліда повернулася і пішла грошей в борг у двоюрідної сестри просити. Викрутилися, обійшлося. Тільки хвороба лікуванню вже не піддалася. Через місяць Валентини не стало. Справили пoмuнки. Пішли брат з сестрою в спадок вступати і стали домовлятися, що мамину квартиру треба продавати, а гроші ділити. Тут брат і дістав зошит:
– У мене все записано, чого і скільки я на маму витратив. Так що ділитися будемо – треба врахувати. А ти не записувала, ну і даремно!
Іван записав і скільки бензину він витратив, коли возив мати в лікарню, і чеки на продукти зберіг, коли і скільки він мамі їжі приніс … І витрати на пoхoрон…
Ліда без звуку віддала йому все. З решти погасила борг перед двоюрідною сестрою і пам’ятник на маминій могилі поставила …
Гроші у неї ніколи не трималися. Добре хоч, що мама, поки в силах була, сказала:
– Доню, чую я, що Іван з подачі невістки тебе обійде при розподілі спадщини. Ти вже йому не говори, але я квартиру на ім’я твоєї дочки купила. Поки вона маленька, я в неї квартирантів пустила, все тобі легше буде. Тільки дивись, щоб брат не взнав. Жадібні вони, а ти проста…
Знала мати свого сина…
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
