fbpx
життєві історії
– Ти багато втрачаєш, – часто говорив Андрій. – Могла б ні в чому собі не відмовляти. Я готовий виконати будь-яку твою волю. Лесі було приємно чути ці слова. Звичайно ж гріла душу його активна увага. Було в ньому тільки одне “але”

Він різними способами проявляв свою любов. Дарував квіти, обсипав компліментами, писав чарівні повідомлення. Їй таке кохання й не снилося, і вона не розуміла, як його сприймати.

Андрій їй подобався. Високий симпатичний чоловік. Розумів, як заробляються гроші. Мав свою фірму. Напевно б інша на її місці прийняла його і насолоджувалася дарами, які він підносив. Тим більше Леся на даний момент ні з ким не зустрічалася. Минулі відносини закінчилися, а нових ще не було. Вона перебувала у вільному польоті і очікувала свого щастя.

– Ти багато втрачаєш, – постійно повторював Андрій. – Могла б ні в чому собі не відмовляти. Я готовий виконати будь-яку твою волю.

Лесі було приємно чути ці слова. Звичайно ж гріла душу його активна увага. Було в ньому тільки одне “але”. Він був одружений, і в його родині росли діти. А вона не могла піти проти своїх принципів. Розуміла, що “на чужому нещасті свого щастя не побудуєш”.

Лесі було всього 5 років, як їх покинув батько. До сих пір перед очима стоять мамині сльози і ропач. І тоді Леся присягнулася, що ніколи в житті не підійде до одруженого чоловіка, щоб нікому не завдавати болю. До того ж її мама періодично повторювала:

– Ось побачиш, Лесю, повернуться їм наші образи. Бог все бачить!

І дійсно, поруч з новою коханою її батько не ужився. Почав випивати. А його дружина теж залишилася одна з маленькою дитиною на руках. Виявилося, що все в житті повертається: і добро, і зло.

Ось і намагалася Леся триматися подалі від настирливого залицяльника. Всі його вмовляння на неї не діяли. Варто було тільки озирнутися назад і згадати долю своїх батьків. Вона втомилася від його наполегливості. Зібрала свої речі та й переїхала в інше місто. Дізнавшись про від’їзд, він припинив всі переслідування. Не такими вже й сильними виявилися його почуття.

На новій роботі заступник директора відразу ж звернув на Лесю свою увагу. Скромна працьовита дівчина не намагалася особливо виділитися з натовпу. Поглинена своїми справами, не дивилася по сторонам і не пліткували з колегами. Було в ній щось загадкове. Він запросив її в кафе. Найперше вона подивилася на праву руку і не побачила там обручки. І все-таки про всяк випадок поцікавилася:

– Ви одружені?

Він трохи здивувався її питання, тому поцікавився:

– А це для тебе так важливо?

– Дуже! Я не зустрічаюся з одруженими чоловіками! – впевнено заявила Леся.

– Тоді можеш перевірити мій паспорт! Я абсолютно вільний! – нарешті сказав їй Максим. – Останнім часом я дуже багато займаюся роботою, тому до особистого життя так справа й не дійшла, на жаль.

Леся у відповідь просто посміхнулася. На її душі стало значно легше. І вона з радістю прийняла його пропозицію. З тих пір вони стали зустрічатися.

Максим був чудовим хлопцем. Неначе вона, пройшовши випробування, отримала приз за те, що відмовилася від “поганих” відносин з Андрієм.

Через деякий час вони одружилися. Леся зустріла своє справжнє кохання, яке було їй дане Богом.

Передрук без гіперпосилання на ibilingua суворо заборонений!

Фото ілюстративне – mitapiamonte.it

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook