Рік від свекрухи не було ні слуху, ні духу. А вчора, поки чоловіка не було вдома, з’явилася і, як ні в чому не бувало, заявила:
– Я за онукою!
Відносини у нас – так собі. Вірніше буде сказати – немає ніяких відносин. Не сподобалося їй, що коли вона вдарила мою дворічну доньку, я її попередила:
– Ще раз, ви посмієте підняти руку на мою дитину, вам прилетить у відповідь, тільки від мене.
Свекруха образилася, давай верещати:
– Синочку, твоя дружина хоче мене побити!
Чоловік прийшов в кімнату з втомленим виглядом:
– Ну,що ви знову не поділили?
– Твоя дружина погрожує мене побити! Ти вважаєш, це нормально? – запитала свекруха.
– Твоя мати вдарила нашу дочку. Ще раз вона скривдить мою дитину, я за себе не відповідаю! – заявила я чоловікові.
І тут свекруха давай відмовлятися:
– Бреше вона все! Та хіба у мене рука на внученьку піднялася б? Бреше вона, посварити нас хоче!
Я покликала доньку і попросила її зробити татові так само, як зробила їй бабуся. Дочка своєї маленькою долонькою вдарила тата по голові. Чоловік запитально подивився на свою матір, а та схопила свою внучку і затрясла її з криками:
– Це мати твоя тебе так навчила? Відповідай!
Забравши дитину з рук цієї ненормальної і віддавши чоловікові, я дала в лоб своїй свекрусі.
Каюсь, вчинила не дуже красиво. Але ви уявіть: вашу дитину спочатку вдарили, потім, не звертаючи уваги на попередження, схопили і трясуть та ще й брешуть при цьому.
Приховувати не буду – задоволення я отримала. Всі 4 роки шлюбу руки жах як свербіли. Але я – доросла людина, одна справа – конфлікти між нами. Але ображати мою дворічну дівчинку я не дозволю нікому.
Пішла вона тоді зі скандалом, з усієї дурі грюкнувши дверима. Чоловік давай її виправдовувати:
– Я все життя потиличники від матері отримував і нічого, нормальною людиною виріс. Чого завелася?
– Ось нехай вона свою дитину і б’є! А мою- нікому чіпати не дозволю. Ясно? – насупившись, я відповіла чоловікові.
– Пробачення попросиш?
– Після того, як вона вибачиться перед нашою дитиною! – я була категорична.
– Так вона ж маленька ще, не зрозуміє! – почав заперечувати чоловік.
– Тобто, для потиличників – наша дочка вже велика і все розуміє, а для «пробач» – маленька? – я знову почала заводитися.
– Все, зрозумів тебе, – чоловік махнув на мене рукою.
Після того випадку пройшов майже рік. Свекруха принципово не спілкувалася ні зі мною. ні зі своєю онукою. Чоловік іноді їздив до неї в гості в самоті.
І раптом принесла ж її нелегка!
– Я за онукою! – зайшла свекруха в квартиру, навіть привітатися.
– Немає її. Вона у бабусі в селі, – відповіла я.
– Ти брешеш! – свекруха прямо у взутті рушила в квартиру на пошуки дитини.
Вирішивши не зв’язуватися з матір’ю чоловіка, я зателефонувала чоловікові.
– Я вже біля під’їзду, зараз буду, – радісно буркнула в телефон моя друга половинка. – Я вина взяв, відзначимо від’їзд малявки і тижневу свободу!
– Відзначимо. Тільки ти спочатку підлогу в квартирі помиєш. Мати твоя у взутті тут сновигає, внучку шукає, – приголомшила я чоловіка.
І 5 хвилин не минуло, як чоловік зайшов в квартиру. Свекруха накинулася на нього з порога:
– Де моя внучка? Де твоя дружина її від мене сховала?
Я сховала? Вона в своєму розумі? Так і представила: після старанних тренувань, по команді «Бабка тут!». Дочка лізе під ліжко. Або в шафу.
– Мамо, вона в селі, з бабусею. Ти ж знаєш, що у нашої дочки 2 бабусі?
Свекруха знову на нас образилася. З її слів, ми спеціально відвезли дитину, тому що знали, що вона захоче забрати внучку на пару днів.
Зателефонувати, попросити? Ні, навіщо. Адже ми ясновидці. І з чого вона взагалі вирішила, що я відпущу дитину з бабусею, яку моя дочка вже й не пам’ятає?
Знову «ноги моєї у вас не буде», «я вас пробачила, а ви», «невдячні!». Тощо. Сподіваюся, на цей раз її образи вистачить також надовго.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
