Ти краще Орисю відразу на себе оформи, а то мало чого, – сказала сестра. – Ми з Тарасом вирішили розписатися. Я дитину чекаю, а після поїдемо в Харків, звідки він родом. Ти ж про Орисю дбай, виховуй як рідну. Сама розумієш, сильно я до вас не наїжджуся, далеко, та й дорого. – Ці слова сестри я слухала, мов через кілометрову трубу.
Старша з сестер Іванка щодня допомагала бабусі виконувати всю домашню роботу, а також як могла, дбала про молодшу сестру.
Іванка та Ганна в ранньому віці втратили батьків. Їх виховала бабуся. Іванка була старша від Ганни більше ніж на десять років.
Після закінчення школи Іванка відучилася у технікумі та почала працювати бухгалтером. Керівництво швидко помітило старанну дівчину, завдяки чому, коли їй стало двадцять три, її призначили головним бухгалтером. Проте радість була затьмарена відходом улюбленої бабусі. Останніми роками бабуся нездужала.
На той час Ганні було лише тринадцять і її хотіли відправити до дитячого будинку, проте Іванці вдалося оформити над сестрою опіку. Дівчаткам було важко жити одним. Іванці довелося повністю поставити крапку на своєму особистому житті, і вона весь час віддавала сестрі. Підлітковий вік проходив у Ганни важко, вона не слухалася сестру, вчитися не хотіла і весь час гуляла з парубками.
Все закінчилося банально і як тільки Ганні виповнилося шістнадцять вона повідомила сестру, що чекає дитину. Зрозуміло, що юний батько одразу “зник”. Іванка заспокоїла сестру: “Виховаємо”.
Ганна привела на світ дівчинку. Молода мати не дуже прагнула бути ідеальною матір’ю, а тому вона відразу відмовилася годувати дитину. Іванка дивлячись, як сестра поводиться з донькою вирішила, що вона піде в декрет сама, добре, що це не суперечило закону.
Ганна повернулася на навчання до технікуму, а Іванка займалася Орисею. Після того, як Ганна закінчила технікум, вона запропонувала сестрі, щоб та не виходила на роботу, тому що тепер вона сама може влаштуватися на роботу. Після робочого дня юна мати не поспішала додому, а знову почала міняти кавалерів, наче рукавички, поки її сестра сиділа з її донькою.
Після того, як Орисі виповнилося два роки, Іванка здала її в дитячий садок, а сама вийшла на роботу. Ганна продовжувала гуляти і зовсім перестала цікавитися донькою, тому що у неї був той, хто взяв усі турботи про дитину на себе. Через рік Ганна зробила сестрі ще один сюрприз.
– Іванко, я чекаю дитину і виходжу заміж.
Старшу сестру така новина не порадувала, тому що вона не хотіла з племінницею розлучатися, але згодом вона зрозуміла, що Ганна не планує забирати доньку з собою.
– Іванко, ми з Тарасом поїдемо на його батьківщину, а оскільки це дуже далеко, то ми сюди приїжджати будемо не часто. Ти краще відразу Орисю на себе оформи, вона мені не потрібна і забирати її не буду.
Ці слова Іванка слухала мов через кілометрову трубу, вона не розуміла, чому сестра так ставиться до своєї дитини. Іванка сестрі тоді не сказала нічого, але Орисю таки переоформила на себе.
Після від’їзду Ганна ніяк не давалася взнаки і Іванці нічого не було відомо про те, як склалася її доля. Після того, як Орися почала підростати вона почала питати:
– Тітко Іванко, а коли моя мама приїде?
Але як сказати дитині, що вона виявилася непотрібною своєї матері, Іванка не знала…
Фото ілюстративне
