“Ти що, хочеш, щоб дитина була “не така як всі”? – грізно спитала свекруха, коли побачила мій вибір яскравих повзунків. Здається, моє очікування дива перетворилося на поле битви за кожен міліметр мого особистого життя, і я зрозуміла — скоро настане мить, коли доведеться обирати між миром у родині та здоровим глуздом

Цікавий стан став для мене справжнім подарунком долі, але свекруха перетворила очікування малюка на випробування. Вона щодня “радила”, як мені треба харчуватися, що носити, навіть як дихати, щоб її онук народився “правильним”.

Мій чоловік, Олег, завжди був для мене опорою, проте навіть він часом здавався безсилим перед натиском своєї матері, пані Ольги. Чим ближче до появи на світ дитинки, тим більше вона намагалася контролювати. Вона не просто давала поради, вона вимагала. Якось узагалі заявила, що мені необхідно змінити лікаря на її знайому з “великим досвідом”, бо, мовляв, мій лікар — “молодий і не дуже компетентний”.

Наше життя з Олегом завжди було спокійним і розміреним. Ми самі вирішували, як нам жити, доки я не дізналася, що при надії. Тоді пані Ольга відчула, що це її шанс “допомогти” нам і навчити мене “правильного” материнства.

– Наталю, ти ж розумієш, що твій лікар не має сучасних поглядів? – сказала вона якось мені під час обіду. – Моя Ніна, вона така розумна, вона тобі все покаже, пояснить, як треба правильно.

Я ледь не поперхнулася чаєм.

– Ольго Іванівно, я довіряю своєму лікарю. Всі показники в нормі, – спробувала я м’яко відмовитися.

– Що в нормі? Ти така бліда! Це все через те, що ти не їси домашній сир. Тільки фабричний! – її голос звучав як вирок. – Ось я пекла пироги для Олега, коли була тобою, і все було добре!

Олег мовчав. Його погляд був винен і розгублений. Я розуміла, що йому важко між двома “вогнями”, але мені хотілося більшої підтримки.

Одного разу ситуація зайшла надто далеко. Якось у п’ятницю я повернулася додому після роботи, увійшла до нашої спальні, а там – Ольги Іванівни нема, але була купа дитячого одягу. Досить багато всього: кофтинки, шапочки, повзунки, — все сірого і коричневого кольорів, нуль яскравого. Я не стрималася.

– Ольго Іванівно, що це?

– О! Ти вже прийшла! – радісно відповіла вона, виходячи з вітальні. – Це я купила нашому онукові! Я знаю, що вам із Олегом зараз складно з грошима. Я купила все “правильне” і на натуральній вовні.

Я подивилася на ціну на одному з ярликів. Комплект із трьох боді коштував, як моя місячна абонемент до спортзалу.

– Я дякую за турботу, але ми самі хотіли купити одяг, – мій голос тремтів від обурення, яке я намагалася приховати. – І ми хотіли яскраві кольори.

– Які яскраві? Ти що, хочеш, щоб дитина була “не така як всі”? – вона подивилася на мене з таким виглядом, ніби я запропонувала викупати онука в багнюці. – Сіре, бежеве, коричневе – це класика!

Потім вона взялася за мене:

– Тобі треба вже думати про те, як ти годуватимеш дитину. Тобі треба обов’язково купити… – тут вона почала перераховувати якісь спеціальні прилади, які коштували, як наш диван.

Я відчула, що настав час щось змінити. Я не дозволю, щоб хтось вирішував за мене, як мені бути матір’ю. Це моя дитина, і це моє тіло. Я вирішила поговорити з Олегом серйозно.

– Олег, ми маємо поговорити, – почала я того вечора.

– Я знаю, про що ти, – зітхнув він. – Мама.

– Так, твоя мама. Я розумію, що вона любить нас і хоче “допомогти”, але вона перетнула всі межі. Я відчуваю, що це не моє очікування дитини, а її “проєкт”. Я не можу так далі. Ти маєш мене підтримати.

Олег довго дивився на мене, а потім взяв мою руку.

– Ти маєш рацію. Я сам не знав, як це зупинити. Я поговорю з нею, – сказав він. – Це наше життя.

Наступного дня Олег повідомив матері, що ми вдячні за її турботу, але відтепер усі питання, пов’язані з дитиною, ми вирішуємо самі. Він зробив це шанобливо, але твердо. Пані Ольга була, м’яко кажучи, не дуже задоволена, але вона зрозуміла, що її час “диктатури” минув.

З того дня наші стосунки стали кращими. Вона все ще давала поради, але вже не так наполегливо, і я навчилася тактовно їх ігнорувати.

А ви, дорогі читачки, як гадаєте: де та межа між щирою турботою бабусі та втручанням у життя молодої сім’ї?