– Ти що, не розумієш, що з появою третьої дитини мені можна забути про нову машину, та і взагалі економити прийдеться на всьому ще більше, ніж ми економимо зараз! – заволав Денис, коли я йому повідомила, що знову при надії.
Я в той день приготувала святкову вечерю, чекала чоловіка з роботи, щоб повідомити коханому радісну новину – ми знову станемо батьками, небо послало нам третю дитинку.
Та коли я сказала про це Денису, він зовсім не зрадів, а навпаки – почав кричати на мене, говорити, скільки це за собою тягне проблем, що це зовсім не на часі, і що тепер про нову машину йому можна забути.
Так я залишилася одна з трьома дітьми — 7 і 5 років, і немовля, і я в декреті. І, як не дивно, я не лише вижила, а й виграла. Мінус – піклування про чоловіка, плюс – ціле емоційне здоров’я та грошей на продукти.
Оскільки все одно весь дім і діти були на мені, плюс я весь час працювала, навіть у декреті — відсутність чоловіка особливо ніхто не помітив. Діти звернули увагу, що у них різко побільшало дорогого одягу та дорогих розваг.
А я згадую про колишнього чоловіка, коли треба щось з верхньої полиці комори дістати — він був високий, йому було простіше це робити. Проте тепер не треба просити про це за три дні, а потім стільки ж слухати, що б я без нього робила.
Життя без нього виявилося несподівано легким. Так, спочатку було дивно – начебто має бути важко, троє дітей, декрет, робота, а натомість – свобода. Ніяких постійних докорів, кислих мін, бурчання про те, як він втомився.
Тепер гроші йшли не на його гаджети та машини, а на справді потрібні речі – дітей, подорожі, освіту. І що найдивовижніше – грошей вистачало!
Виявилося, що годувати одного дорослого чоловіка, котрий «любить м’ясо», коштує дорожче, ніж забезпечувати трьох дітей якісними продуктами.
А потім я купила собі машину. Ту саму, про яку «можна забути». Так, не відразу, так, довелося багато працювати, але я зробила це сама. Без ниття, без претензій, без того, щоб хтось знецінював мої досягнення.
І ось їду я одного разу на ній містом, а на світлофорі бачу знайому фігуру. Колишній чоловік, Денис, схудлий, у поношеній куртці, з пакетами з дешевого супермаркету.
Побачив мене, очі округлилися, але я лише посміхнулася і поїхала далі.
Не знаю, що він подумав на той момент, але мені було добре. Вільно. Впевнено. І трохи смішно. Селяві.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.