– Їздили на весілля до молодшого брата чоловіка, – розповідає двадцятисемирічна Єлизавета. – Ти уявляєш, батьки їм подарували на весілля… квартиру! Свекруха прямо на весіллі вручила ключі! Так, це було дуже ефектно, всі здивувались. А найбільше, напевно, ми з чоловіком. Я звичайно все розумію і за молодих дуже рада… Але нам чомусь таких подарунків батьки не дарували…
Єлизаветі і її чоловікові – по двадцять сім.
Родом вони з невеликого містечка. Разом приїхали підкорювати столицю – на батьківщині втрачати особливо було нічого. В принципі, про своє рішення не шкодують. У планах у хлопців зараз вирішення житлового питання: живуть в орендованій кімнаті, посилено накопичують перший внесок. Справа рухається, хоча на практиці не так швидко, як розраховували.
Ситуація ускладнюється тим, що Ліза чим далі, тим більше починає замислюватися про дитину. Період такий, чи що – найкраща подруга чекає дитину, ще дві по кілька років наполегливо лікують. Раніше Ліза була впевнена, що відразу, але…
На своє жіноче здоров’я вона ніколи не скаржилася… А тепер дивиться кругом і розуміє, що ніякої гарантії, що вагітність настане на замовлення, немає.
Але про дитину в їх ситуації, вважає Ліза, не може бути й мови. Жити на одну зарплату з дитиною втрьох, не маючи своєї квартири – це треш. За найоптимістичнішими прогнозами, піти в декрет Ліза не зможе ще років п’ять. З одного боку, це не так вже й довго.
Начебто, їх з чоловіком вік дозволяє поки не турбуватися. І в той же час, якщо подумати, стає не по собі. Раптом почнеш планувати у віці за тридцять, і з’ясується, що потрібно ще лікуватися не один рік?
Чоловік, звичайно, заспокоює, вмовляє не засмучуватися, а вирішувати проблеми по мірі надходження. Зараз – з житлом, потім – з дитиною.
Хоча сам теж розбудовується. Кращі роки життя вони змушені економити, щоб банально встати на ноги. Ніде не були, нічого не бачили, купують тільки найнеобхідніше, у відпустку їздять до батьків на малу батьківщину.
А після останнього відвідування і туди більше їхати не хочеться.
Брату, виходить, все, а Лізиному чоловікові – нічого? У нього ще молоко на губах не обсохло! Хлопцеві двадцять два, до цього часу ще вчиться. З дівчиною зустрічався зовсім недовго, менше року.
Одружитися зібралися спочатку ніби як через незапланованої дитини, потім у дівчинисталася біда… Проте молоді вирішили – весіллі бути все одно. А дитини вони народять обов’язково. Одружаться і будуть планувати.
До того ж і квартиру для них батьки вже купили.
Лізу цей вчинок просто здивував.
Не те, щоб вона чекала чогось від свекрухи. Але все-таки прикро, коли старшому синові дарують шкарпетки і крем для гоління, а молодшому – ключі від квартири. Так, квартира маленька, однокімнатна, в глибокій провінції. Але – КВАРТИРА! Ті, хто десяток років поневірявся по чужих кутках, зрозуміють…
– А вам навіщо? – щиро знизали плечима батьки, коли Лізин чоловік вставив щось про те, що їм такі подарунки свого часу на весілля не дарували. – Ви, он, на місто замахнулися! Там квартири не по наших грошах! Там – самі собі купуйте! І не заздріть. Вони – молода сім’я, дитинку планують. У вас все одно ні кошеня, ні цуценя…
Ліза не може впоратися з образою. Та й чоловік збентежений, чого вже там. Що найдивніше – ображені і на брата в тому числі, і на його дружину – хоча хлопці-то, по суті, не винні ні в чому.
А ви як вважаєте, чи мають рацію батьки, коли допомагають тільки одному з дорослих дітей?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
