Ти взагалі чим думаєш? Синок, де наша українська Маруся, а де німкеня Барбара? Різницю відчуваєш? Що тобі ця Маруся дасть? А я відповім: нічого доброго, а ось з Барбарою ти в пошані будеш. Тим більше, в неї свій двоповерховий будинок, всім облаштований, а Маруся твоя, в секонді все життя ходить. – Я не могла змиритися з вибором Дениса. І для чого тільки приїжджав…
Вперше ми стали з Василем батьками, коли мені було вже за тридцять п’ять, а чоловіку майже сорок. Довгий час нам Боженька не давав діточок. І ось чудо!
Щастю не було меж. Ми робила все для свого єдиного синочка, хотілося дати йому якомога краще майбутнє, щоб він був щасливий і успішний.
Син наш, Денис, сам намагався нас радувати. Він дуже добре вчився в школі, був дуже культурний і вихований. Зумів самотужки вступити до ВНЗ в Києві і навіть виграв грант на навчання в Німеччині на два роки. Як же ми пишалися своїм сином.
Син поїхав до Німеччини, ми постійно телефонували один одному, він розповідав про своє життя там. Розповів, що навіть зустрів гарну дівчину, німкеню, вона шанована там лікарка. Для нас це була така радість. Адже синові потрібна була саме хороша дружина. А потім Денис повідомив, що збирається одружитися, але перед весіллям приїде на батьківщину. Я наготувала всіх смаколиків і ми чекали сина. Майбутня невістка іноземка не приїхала, занедужав її батько. Тому святкували ми одні.
Ну а ввечері Денис вирішив зустрітися з друзями, яких давно не бачив. Відчувала я, що це погано закінчитися.
Кілька вечорів він так ходив на зустрічі з друзями, а потім якось повідомив нам, що передумав одружуватися на Барбарі, так звали його німецьку дівчину. Привів у дім до нас Марусю, сусідку через два будинки. Її батьки непутящі, а про неї взагалі чутки такі, що не хочу навіть описувати. Словом, “баришня” ще та.
Привів Денис цю Марусю і сказав, що все кидає. До Німеччини більше не поїде, з Барбарою стосунки розірвав, буде одружуватися на цій Марусі. Мені в той час забракло повітря. Я стала благати Дениса не робити найбільшої помилки в житті. Але він зібрав речі і поїхав зі своєю Марусею в місто.
Ми з батьком до сьогодні не можемо відійти від такого потрясіння. Він кинув все заради сумнівної дівки з неблагополучної родини. А ми так вірили в його велике майбутнє. Ну як так? Може, вона щось йому “зробила”, ну, бабки якісь, зілля, чаї?
Ну не могла ж дитина в один день перекреслити все що було до того, і закохатися в якусь Марусю.
Підкажіть, що нам з чоловіком робити далі?
Ми так просили в Бога для нього щасливої долі, і на тобі…
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
