fbpx

– Ти як, тимчасово йдеш, або зовсім? З розлученням? – З розлученням, – сідаючи поруч, відповів Віктор. – Ну добре, тоді я зараз Тарасику (це син наш) речі зберу, і можете йти. Повільно повернувся до мене, подивився і каже: – В якому сенсі – Тарасика речі збереш?! – У прямому, – спокійно відповіла я – Софійка зі мною залишиться, а Тараса з собою візьми. Йому батько потрібен обов’язково. Ти ж хороший тато? – Ееее… – тільки і зміг сказати Вітька. – Діти зазвичай з мамою залишаються. У тебе що, взагалі совісті немає?

Можливо, мене хтось і осудить за такі методи, але думаю, що як жінка я права в своєму вчинку.

Рівноправність – це важливо, і мені вдалося в черговий раз довести це перед невірним чоловіком.

Почалося все банально, про це і розповідати не варто.

Спочатку почала помічати, як він затримується на роботі, крутить в руках телефон постійно. Потім став відповідати на дзвінки на балконі. Словом, все стандартно.

Але те, що було потім, досі мене радує, хоча минуло вже кілька років.

Напружена атмосфера наростала, і я вже відчувала, що ось-ось має відбутися та сама, головна розмова.

І сталася вона, як зараз пам’ятаю, в суботу ввечері.

Віктор довго ходив, м’явся по квартирі, а потім нарешті оголосив…

– Люд, коротше… давай поговоримо.

– Коротше, давай, – знизала плечима я. – Хоча мені і так вже все зрозуміло.

– Ну, тим простіше… – важко зітхнув він. – Давай тоді все вирішимо відразу. Налаштований я серйозно.

– Так я вже давно готова, – кивнула я. – Ти як, тимчасово йдеш, або зовсім? З розлученням?

– З розлученням, – сідаючи поруч, відповів Віктор.

– Ну добре, тоді я зараз Тарасику (це син наш) речі зберу, і можете йти.

Тут треба було бачити його обличчя.

Повільно повернувся до мене, подивився і каже:

– В якому сенсі – Тарасика речі збереш?!

– У прямому, – спокійно відповіла я – Софійка зі мною залишиться, а Тараса з собою візьми. Йому батько потрібен обов’язково. Ти ж хороший тато?

– Ееее… – тільки і зміг сказати Вітька. – Діти зазвичай з мамою залишаються. У тебе що, взагалі совісті немає? Як я взагалі міг з тобою прожити стільки часу? – він схопився за голову.

– А що такого? Чому я повинна двох виховувати, а ти зі своєю куркою веселитися? Ти ж там життя пішов налагоджувати сімейне? Ось вважай, дитина у вас вже буде! Півсправи зроблено!

– Та ти що несеш таке?!

Вітька схопився з дивана і почав надзвонювати своїй пасії.

– Ти прикинь! – Каже він в телефон – Вона каже, щоб я сина з собою взяв! Взагалі поїхала, так?!

Сиджу на дивані, сміюся. Чекаю, чим справа закінчиться.

Вони посварилися по телефону, потім він до неї поїхав, умовляти її, мабуть, сина нашого виховувати.

Та йому відмовила. Він повернувся похмурий, намагався зі мною помиритися.

Та тільки він мені тепер не потрібен. Як прийшов, так і пішов.  А сина віддавати йому я і не збиралася.

Нехай йде куди хоче. Мені все одно.

Мені з дітьми добре, чоловік вже є на приміті хороший, стосунки починаються. А як там колишній – мені не цікаво.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page