Ех і дісталася Наталі свекруха. Не позаздриш. Але найголовніше, що Василь все розставив по місцях.
– Ти зі своєю мамою не живеш, тому маєш готувати борщ так, як привик його їсти мій Василько, – наголошувала Наталі свекруха. Молода дружина мирилася, і мовчала, та одного дня чаша переповнилася. Наталя того дня затрималася на роботі, а коли повернулася, застала свекруху у квартирі, яка була геть змінена. – Не було у вашому домі затишку – тепер є. І не дякуй.
Перші суперечки між молодятами почалися через кілька місяців після весілля, причиною стала мама Василя, яка жила в селі. Здається живе далеко, ну чого їй потрібно?
Спочатку Валентина Іванівна дзвонила синочку з будь-якого приводу, то вона прочитала статтю про зловмисників, і вирішила переказати її улюбленому синочку, то про користь смальцю, то ще якусь дурницю, базікала вона просто годинами.
А після того як Василь клав слухавку телефонувала знову, і починала цікавитися, що він їв, чи тепло він одягнений, чи добре він себе почуває, адже кажуть зараз якийсь вірус гуляє.
Загалом замість того щоб після роботи повечеряти з Наталкою і переглянути цікавий серіал, Василь вів переговори з мамою.
А до вихідних мама вже придумувала привід щоб покликати сина до себе, то кран зламався, то стару сливку потрібно викопати, і все в такому дусі, Наталя одного разу з’їздила разом з ним, але одного разу їй вистачило, їй дали завдання приготувати обід, а за трапезою бурхливо обговорювалося що невістка все робить не так.
На заперечення що дівчину так готувати навчила мама, Валентина Іванівна захихотіла і сказала, що так ніхто не готує, і що раз вона в їхній родині, то все має робити як їй кажуть. Більше дівчина в гості до свекрухи не їздила.
Одного вечора після бесіди на підвищених тонах з Наталкою, Василь вимкнув мобільний телефон, попередньо написавши мамі щоб вона не хвилювалася, що він просто втомився і пішов спати.
На наступний день Валентина Іванівна була вже на порозі зі сльозами на очах, вона вигукнула “що з моїм хлопчиком?”.
Неочікувана гостя всадилася на диван, повідомивши що поживе кілька днів, звичайно нічого поганого в цьому немає, може побачить, що все добре і заспокоїться, але не тут-то було, Валентина Іванівна заглянула в кожен кут, обшарила всю ванну кімнату і шафи, вивчила всі медичні препарати, які перебували в квартирі, і при цьому постійно робила зауваження з приводу обстановки в квартирі, “у вас зовсім не затишно, як в якійсь лікарні”.
На наступний день повернувшись з роботи, Наталя побачила що подружнє ліжко заправлена новим зеленим пледом з веселими квіточками, і це при тому що спальня в ніжно рожевих тонах, задоволена своїм подарунком свекруха радісно оголосила, так набагато затишніше.
Потім почалися часті візити і як наслідок перетворення квартири, в відсутності молодят змінювалися штори, вішалися рамки з фотографіями, добре хоч свекруха не намагалася накрити телевізор вишитою хрестиком салфеткою.
І ось в переповнену чашу терпіння невістки капнули останню краплю. Прийшовши додому дівчина побачила що замість її нового сервізу посуду на кухні красується радянський сервіз, тарілки з завитками і якимись ягідками, келихи з намальованими на них овочами.
Валентина Іванівна з гордістю заявила, що це дітям на згадку від дідуся з бабусею залишилося.
Наталя взяла сміттєвий пакет і почала з дзвоном відправляти в нього всю цю пам’ять від предків. Коли Василь повернувся з роботи додому, мама чекала його сидячи в сльозах на сходовому майданчику.
Після довгої розмови, Василь порекомендував матері надалі не чіпати його дружину і дати їм жити спокійно, досить зустрічатися у свята, а якщо у неї щось зламається, він вишле їй грошей на майстра, потім він викликав таксі і відправив маму додому.
Василь підтримує з матір’ю відносини і іноді приїжджає в гості, і навіть невістка зі свекрухою налагодили контакт, після того як провели чітку межу дозволеного, тепер вони обмінюються у свята подарунками, а Валентина Іванівна завжди хвалить частування приготовані невісткою.
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
