У Анастасії було дві дочки, вона їх дуже любила, але молодша дівчинка народилася слабенькою і часто хворіла. Старша сестра її жаліла, доглядала, як могла і настільки, наскільки дозволяла мама.
Наближалося Різдво, і якось під час прогулянки старша сестра помітила, як молодша пильно дивилася на вітрину дитячого магазину з іграшками. Яскраво сяяли гірлянди, чого тільки не було на вітрині, але старша сестра зрозуміла, що молодша запримітила найдорожчу ляльку в магазині.
І в той момент, дивлячись на дівчинку, захотілося старшій сестрі подарувати їй іграшку, але де ж взяти грошей, мама звичайно ж буде проти цієї ідеї. тому що грошей завжди не вистачає. Жили вони більш ніж скромно. І тоді дівчинка почала відкладати гроші з обідів і невеликих кишенькових витрат, а напередодні свята зібрала всі накопичення і пішла в іграшковий магазин.
За цей час ціна ляльки трохи виросла, в той день продавець хотів поставити цінник на іграшку ще вище – лялька ця була найкрасивішою в його магазині, і він збирався цим скористатися.
– Вітаю! – раптом пролунало з-за прилавка. Маленька дівчинка стояла і пильно дивилася на нього, перебираючи в руках кілька купюр – я хочу придбати он ту велику ляльку в гарній червоній сукні.
– А скільки у тебе є грошей? – поцікавився продавець.
– Ось, візьміть, – на прилавок лягли купюри, яких хіба що вистачило б на невелику книжку, що і хотів спочатку запропонувати продавець, але зупинився… – і ось ще, – на стіл посипалися, весело дзвякнувши, кілька монет. Це все, що у мене є… будь ласка… ця іграшка для моєї сестрички на Різдво, вона так зрадіє цьому подарунку.
У чистих блакитних очах дівчинки заблищали сльози, чоловік не став рахувати гроші, а попрямував до вітрини і вручив ляльку дівчинці.
– Тримай і привітай її зі святом і від мене теж!
Коли двері за дитиною закрилася, він втомлено присів біля своєї красивої різдвяної вітрини, а думки його відлетіли далеко далеко на багато років назад, коли він ще маленьким хлопчиком відвідав один з таких самих іграшкових магазинів. Він марив гарним білим вітрильником, який стояв на полиці ось вже другий місяць, але його сім’я ледве зводила кінці з кінцями, але одного разу батькові нарешті вдалося добре заробити. В той вечір він підкликав до себе свого єдиного сина, поклав йому на долоню кілька монеток і сказав:
– Ось, візьми, це тобі на морозиво.
Маленький хлопчик ще не знав ціну грошам, що їх може бути багато, а може і шалено мало для певних покупок, тому щасливий, він кинувся в магазин іграшок, висипав на прилавок всі свої монетки і показав на вітрильник.
Продавець перелічив монетки і похитав головою, мовляв ні, тут не вистачає грошей на покупку.
– Будь ласка, – благав хлопчик, – я буду приносити вам кожен місяць стільки ж, я знайду спосіб заробити грошей ще!
Але продавець був непохитний, а потім хлопчик побачив свою жадану іграшку на полиці більш заможного однокласника. Щогла корабля похилилася, з палуби стирчала якась палиця, вид корабля був таким жалюгідним, адже багатий хлопчик не цінував того скарбу, потрапив в його руки…
…Минуло кілька днів, двері магазинчика сіпнулася, дзенькнув дзвіночок, почулися кроки і в магазин зайшла жінка, вона несла в руках ляльку, яку він недавно подарував юній відвідувачці.
– Я сьогодні побачила цю ляльку, з нею гралася моя дочка. Вибачте, але ми не можемо собі дозволити прийняти такий дорогий подарунок.
– А я не можу взяти її назад, – відповів продавець іграшок.
– Чому ж?
– Тому що ваша дочка заплатила за неї найдорожчу ціну – віддала все, що у неї було.
…Тихо падав сніг, Анастасія вийшла на вулицю, а там її чекали дочки, одна сиділа в інвалідному візку, і скільки ж радості було в її очах, коли мати вручила їй іграшку! Дівчинка дбайливо притиснула її до себе і посміхнулася.
Сніг рипів під ногами, продавець іграшок проводжав їх поглядом. Тепер то він точно спокійний за долю найкрасивішою ляльки в магазині – вона в надійних і люблячих руках!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
