У чоловіка Макара батьки живуть в селі, мають господарство, в принципі, при грошах, типаж цих людей – “все в дім”. Мої мама і тато – міські, дохід у них менший набагато, але при цьому вони активно допомагають нам, якщо у них з’являється вільна копіка – нам віддають. Макара це, до речі, дратує, але суть не в цьому.

У свекрів ще є дочка-школярка, сестра чоловіка, і заради неї вони в і місто їздять на навчання, і всюди її водять, словом, дівчисько в шоколаді. Нам вони теж допомагають – м’ясо, продукти, невеликі суми. Але у мене немає відчуття, що вони не готові на більше заради сина. Окрім покупки машини на їхній вибір, при тому, що Макар дуже хотів комплектацію всього на 40 тисяч гривень дорожче, ніяких серйозних подарунків від його батьків більше не було.

Там, біля їхнього села, у них 2 квартири – одна на кожну дитину. Їх вони поки що віддали під оренду. Грошей ми не бачимо, хоч одна квартира – Макара.

Чоловік же їх чи то любить, то чи дуже прив’язаний, адже й сам постійно згадує, що поки він сам був дитиною, вони ним по суті не займалися: батько зловживав кілька років, потім вони вирішили переїхати в село. Всі розваги у дитинстві Макара були суворо дозовані – спочатку йди попрацюй, як закінчиш – можеш йти гуляти. По гуртках і секціях ніхто його не водив, у вільний час хлопчик належав сам собі й вулиці.

Але ось зараз Макар чомусь всіма силами хоче виїхати жити до них в село, допомагати їм з господарством, податися в глибинку, наче він не зміг у великому місті знайти собі оплачувану роботу і все у нас погано. А на грошах мій чоловік, треба сказати, зациклений, і явно заздрить батькам, у яких 2 машини, 2 квартири, будинок і все таке інше, чого ми поки не можемо собі дозволити. Макар вважає, що він повинен їх перевершити у заробітку, а потім ще й утримувати їх. Звідки у нього ці безглузді переконання – не знаю.

Найцікавіше в тому, що вони навряд чи погодяться на це і будуть працювати на себе до останнього – вони з тих людей, які все собі, все в будинок. До мене свекри ставляться на відстані ну просто чудово, але підозрюю, що насправді не подобаюся їм, що я така зануда міська, не пускаю чоловіка до них жити і працювати. Навіть не знаю вже, що й думати з цього приводу. Він же рветься, а я проти. Просто я впевнена, що якби ми отримували гроші від оренди Макарової квартири, а не свекри, нам жилося б набагато легше.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!