У кожній родині є людина, яка не нагулялася. У нашій – це бабуся. Як пішов дід шість років тому, ми перевезли її до себе.
Мої батьки кажуть, що це доля мстить їм за відсутність явних підліткових проблем у обох дітей, у мене і сестри.
Наприклад, в липні, отримавши пенсію, вона на тиждень рвонула з кращою подружкою на море, вимкнувши телефон, і зателефонувала, коли закінчилися гроші. Мама трохи не збожеволіла. Довелося їхати їх забирати. При цьому батько реготав і попросив тещу наступного разу просто взяти його з собою.
У неї цукор в початковій стадії, і коли дільничний лікар з серйозним виглядом почав перераховувати, що їй не можна, вона перебила його:
– А що буде, якщо я це буду їсти?
– Ви можете до чоловіка приєднатися, – з загрозливим виглядом сказав лікар.
– Та годі вам! Що, серйозно? Тобто, в 86 років є така ймовірність?
Словом, колемо те, що і всі з таким діагнозом, і їмо, що хочемо.
Вона грає в шахи на бульварі з мужиками і виграє!
Вона співає в хорі «Веселі бабусі», ходить в театр і відвідує всі безкоштовні міські заходи та концерти.
А недавно завела собі наша вдова бой-френда, на 8 років молодшого від себе. Тепер вони відриваються разом. У минулі вихідні він потішив її гонками на квадроциклах у місцевому лісі. А потім вони за вечерею випили 2 літри домашнього вина і заснули перед телеком в обнімку на дивані у вітальні, де ми їх і застукали, повернувшись з дачі, як парочку підлітків. Так дід Коля був представлений сім’ї – занімілій мамі і онукам і незмінно регочущому татові.
Я обожнюю свою бацю – вона позитивніше і енергійніше більшості моїх молодих знайомих. Вона любить життя і вміє ним насолоджуватися.
«А скільки того життя!» – відповідає вона моїй мамі на всі її: «Мама, ну як так?»
Хочу таку старість!
Автор – Алсу Гільмутдінова
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
