fbpx

У квітні минулого року, коли Володимир Зеленський був ще кандидатом в президенти, на одному з ефірів ток-шоу «Право на владу» він представив членів своєї команди, ті самі «нові обличчя». Отже, доля тих, кого президент представляв своєю командою, і їх обіцянок: цікава картинка…

У квітні минулого року, коли Володимир Зеленський був ще кандидатом в президенти, на одному з ефірів ток-шоу «Право на владу» він представив членів своєї команди, ті самі «нові обличчя».

Відтоді Зеленський став президентом, хтось з його команди змінив вже кілька посад, а роль деяких закінчилася на етапі передвиборчої кампанії.

Видання «Слово і діло» подивитися, яка доля членів тодішньої «молодої команди» Зеленського, а також обіцянок, які вони дали під час свого представлення.

Почнемо з Олександра Данилюка, який тоді на ефірі дав багато обіцянок. У команді Зеленського він відповідав за міжнародні відносини, економіку, фінансову і банківську політику. Однак робота з президентом у Данилюка не склалася.

В кінці травня 2019-го він зайняв пост секретаря Ради національної безпеки і оборони, а у вересні вже пішов у відставку. Однією з причин стали його  стосунки, які не склалися, з тодішнім главою ОПУ Андрієм Богданом. На прес-конференції Зеленський розповів, що амбіції Данилюка були вище поста в РНБО – він хотів стати прем’єр-міністром. Але президент вибрав іншу кандидатуру – Олексія Гончарука (він на посаді також недовго затримався).

Видання нагадує, що більше року тому в ефірі «Право на владу» Данилюк обіцяв, що Україна активізує роботу в Нормандському форматі. Можна сказати, що це сталося: в грудні 2019 року вперше за кілька років відбулася зустріч «нормандської четвірки». Досить далеко ще до того, щоб Україна стала регіональним лідером, центром стабільності, демократії і розвитку. Обіцянка Данилюка про те, що переговори з міжнародними партнерами будуть вести чесні люди, а не корумповані чиновники, носить досить емоційне забарвлення.

Анонсувалося, що Іван Апаршин відповідатиме за безпеку і оборону. Багато хто чекав, що він очолить Міністерство оборони, проте Апаршин став главою директорату з питань національної безпеки і оборони Офісу президента.

Апаршин, зокрема, обіцяв, що в Україні буде відкритим державне оборонне замовлення. Зараз в парламенті другого читання чекає законопроект «Про оборонні закупівлі», який повинен поміняти законодавство в сфері оборонних закупівель з радянського на європейське, в тому числі мінімізувати корупційні ризики і забезпечити відкритість процедур оборонних закупівель.

Уже вилетів з команди президента Руслан Рябошапка. Спочатку він став одним із заступників керівника ОПУ, потім недовго був генеральним прокурором (з серпня по березень).

«Руслан – хороший фахівець, але не показав результат», – прокоментував його звільнення Зеленський. Тоді в ефірі ток-шоу Рябошапка розповідав, як в команді Зеленського боротимуться з корупцією. Один з пунктів вже виконано – парламент прийняв закон про заохочення для тих, хто повідомить про корупційний злочин.

Щодо перезавантаження антикорупційних органів, то свою посаду втратив тільки Роман Труба з Госбюро розслідувань.

Добре в команді Зеленського себе почуває Ірина Венедиктова. Вона вже була народним депутатом в складі фракції «Слуга народу», займала посаду виконуючої обов’язки Державного бюро розслідувань, а тепер змінила Рябошапку на посаді генпрокурора. Те, про що говорила Венедиктова під час передвиборної кампанії Зеленського: про реформи в судовій системі, – зараз не в її компетенції.

Сергій Бабак, який в команді відповідає за освіту і науку, зараз в парламенті очолює відповідний комітет.

Під час останнього спілкування з журналістами Зеленський розповів, що неодноразово пропонував Бабаку стати міністром освіти, але він відмовлявся.

Обіцянки Бабака були досить стандартними: оновити освітню і наукову інфраструктуру, інвестувати в освітній простір, повернути престиж професій педагога.

Ще відзначимо, не отримав жодної посади радник команди Зеленського з питань медицини Євген Комаровський.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, korrespondent.net, “Слово і діло”

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page