fbpx

У мене був перший невдалий шлюб, добре що без дітей, розлучилася 5 років тому. І ось зустріла Андрія. Закрутилося. На початку відносин питала, чи був він одружений і чи є діти – сказав, що ні, а я відразу сказала, у свою чергу, що категорично проти стосунків, якщо в чоловіка є діти. І ось два тижні тому, значить, готую обід, тут дзвінок у двері. Я при надії – а у мене на порозі двоє його дітей, 12 і 5 років.

У мене був перший невдалий шлюб, добре що без дітей, розлучилася 5 років тому. І ось зустріла Андрія. Закрутилося.

Зустрічалися 2 роки, дивилася на його ставлення до себе, перевіряла. Андрій хороший, гарний, відповідальний, нормально заробляє, пилинки з мене здував.

На початку відносин питала, чи був він одружений і чи є діти – сказав, що ні, а я відразу сказала, у свою чергу, що категорично проти стосунків, якщо в чоловіка є діти.

Я зараз при надії, 2 місяці вже, вирішили розписатисся і жити разом, його квартиру здавати, а в моєму будинку жити.

Два тижні тому, значить, готую обід, тут дзвінок у двері. На порозі незнайома дівчинка, в сльозах-соплях, з хлопчиком.

Як виявилося мій наречений Андрій одружений не був, але прижив 2 дітей, їм 12 і 5 років.

Визнав, фінансово допомагав. Мама дітей хвора і їй не довго вже… Більше у дітей нікого немає. Батьки Андрія вже похилого віку, їм самим потрібно догляд, його старше сестра за ними дивиться.

Дітей я, звичайно, не вигнала, запросила в будинок, нагодувала і залишила чекати тата. Увечері, як наречений прийшов, я по його обличчю все зрозуміла. Сказала, що мені потрібно подумати, адже це серйозний обман з його боку, попросила з’їхати з речами і дітьми.

2 тижні вже не знаходжу собі місця, не можу пробачити обман. Та й не знаю, мабуть, я не готова брати на себе відповідальність і виховувати-ростити чужих дітей.

Наречений багато разів дзвонив, приходив і просив вибачення, і ми обоє розуміємо, що якщо я вирішу його простити і ми зійдемося – доведеться жити з його дітьми, а я не хочу сторонніх людей у ​​своєму житті!

Я вже сама не розумію, як вчинити і що робити далі. Мені вже 33 роки, цю дитину, яка під моїм серцем,  я однозначно буду народжувати. Але як бути з Андрієм і його дітьми? спробувати?..

Мама і сестра говорять: вирішувати сама, це відповідальне рішення. А я така розгублена…

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

You cannot copy content of this page