У мене ніколи не було сварок з батьками. Я єдина дитина у них, і після весілля всі погодилися, що жити нам краще разом, адже мій чоловік з іншого міста. Спочатку все було добре. З народженням донечки і виходом моєй мами не пенсію все змінилося. Моя матуся стала нестерпною. А ввечері вони з батьком перемивають кістки батькам чоловіка. Ось, мовляв, добре їм, спровадили сина до чужих людей і живуть собі спокійно!
У мене ніколи не було сварок і розбіжностей з батьками. Я єдина дитина у них, і після весілля всі погодилися, що жити нам краще разом, адже мій чоловік з іншого міста.
Спочатку все було добре, всі цілими днями на роботі, зустрічалися тільки ввечері за вечерею, а потім розходилися по своїх кімнатах.
З народженням донечки все стало змінюватися, ще й мама вийшла на пенсію і тепер ми цілими днями разом.
Чоловік з ранку до вечора на роботі і задоволений, що мені з дитиною допомагає мама і не бачить всього, що відбувається в будинку.
Мама постійно чимось незадоволена, з кожного приводу робить зауваження. Нещодавно сказала, що ще рано нам було думати про дитину, самі ще діти, а нам з чоловіком, до речі, по двадцять п’ять років.
Коли приходить з роботи тато, вона скаржиться, що все в будинку на ній, вона дуже втомлюється, і починають перемивати кістки батькам чоловіка. Ось, мовляв, добре їм, спровадили сина до чужих людей і живуть собі спокійно!
Мене це образило, виявляється, вони вважають мого чоловіка чужою людиною, тоді як його батьки дуже добре до мене ставляться.
Одного разу я не витримала і все розповіла чоловікові, запропонувала зняти окрему, хоч маленьку, квартиру.
Він не міг зрозуміти відразу, як це я не можу нормально спілкуватися зі своєю мамою, і коли ми поїдемо, вони образяться, та й дитину не на кого буде залишити.
На одну зарплату ми не зможемо потягнути окреме житло, але у нас є гроші на машину, які дали його батьки.
Вони вирішили, що раз нам є, де жити, то нам потрібна машина. Але ці гроші чоловік не хоче витрачати на орендоване житло і ми вперше непорозумілися.
Чоловік сказав, що мені потрібно знайти спільну мову зі своїми батьками і не звертати уваги на їхні зауваження.
Добре йому говорити, це ж не він цілий день сидить з дитиною вдома і слухає все це від моєї матінки!
Я вже не витримую і іноді починаю кричати і на маму, і на донечку, а ввечері – і на чоловіка. Як мені переконати його, що краще жити окремо, навіть якщо фінансово буде складніше?
Автор: Ірина
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
