У мене така робота, що можу й у вихідний день їхати у офіс. Дружина нічого не говорила, оскільки я забезпечував їх з дочкою сповна, і навіть більше. Так було і цієї неділі. Я мав зустрітись в ресторані з партнером, але по дорозі плани змінилися, і я повернувся додому, прикупивши тортик. Та у вітальні на мене чекав “сюрприз”.
Ліля була звичайною вчителькою української мови в школі. Скромна однокімнатна квартирка, старі меблі та одяг, які носили ось уже не перший рік. Раніше колишній чоловік не раз їй казав, що якби вона доглядала себе і нормально одягалася, то не знайшов би він собі кохання на стороні. А що повинна була відповідати Лілі? Якби чоловік нормально заробляв, не доводилося б їм утрьох із сином жити на її маленьку вчительську зарплату.
Але хіба такому чоловіку щось доведеш? Як тільки Ліля дізналася про походеньки чоловіка, відразу подала на розлучення. Толк від нього, якщо вона і так сім’ю тягла на своїй шиї п’ять років, а тепер ще “нове кохання” тягти? Дякую, таке задоволення ні до чого. Після розлучення все, чого хотілося Лілі, щоб син був здоровий, добре вчився і в жодному разі не став таким, як його батько. А тому весь свій вільний час приділяла вихованню хлопчика.
З іншого боку того ж міста жив успішний бізнесмен зі своєю десятирічною дочкою Софійкою у розкішній двоповерховій квартирі. І хоча у нього ніколи не було проблем з грошима і маленька Софійка завжди отримувала найкращий одяг та іграшки, у нього не було іншого — щастя та любові. З мамою Софійки вони розлучилися кілька років тому. Як виявилося, вона була тією ще меркантильною особою.
Через свою зайнятість, Андрій часто пропадав поза домом по роботі, ну а дружина, що нудьгує від неробства, тут же знайшла собі вихід — завела любов на стороні. Якось Андрій додому повернувся не вчасно і застав “театральну сцену”. Наступного дня чоловік подав на розлучення, дочку дружина залишила йому, бо не збиралася витрачати своє життя на те, щоб витирати їй соплі. Тож, як кажуть, багаті теж плачуть.
Мабуть, цим двом судилося зустрітися. Якось влітку Ліля разом зі своїм сином та Андрій зі своєю донькою пішли гуляти до парку, що знаходився в центрі міста. Діти гралися на дитячому майданчику, як раптово Лілі стало не по собі. Чоловік одразу помітив це та підбіг допомогти. Через спеку у Лілі потемніло в очах. Андрій одразу викликав допомогу, а як тільки машина приїхала, то поїхав разом із Лілею, її сином та донькою до клініки.
Там жінці допомогли, виявилося, Лілі давно вже настав час зайнятися своїм станом, а не тільки гроші заробляти. У клініці Ліля та Андрій познайомилися ближче, а через рік стали однією великою родиною. Начебто різні люди з різними історіями, а зустрілися, щоби зробити один одного щасливими.
Ну хіба це не чудо, скажіть мені?
Фото ілюстративне
