У мене теж були гроші, але набагато менше, я мала зайти в магазин після прогулянки. Але подруги потягли мене в цей ресторан. Зайшли ми, ціни там були захмарні. Подруги замовили піцу на трьох, ми всі взяли по коктейлю. На це у мене пішли всі мої гроші. Подруги захотіли ще взяти по шматку яблучного пирога. Я сказала, що у мене вже не вистачить на нього грошей, тому я не буду…
Не знаю, ображатися чи на подруг чи ні. Мені 15 років. У моїх подруг багаті батьки, а моя родина бідна. Незважаючи на це, ми дружимо, нам весело й цікаво проводити час разом. Ми ходимо гуляти в один красивий новий район нашого міста. Сьогодні подруги вирішили після прогулянки несподівано зайти в ресторан. Раніше ми ніколи в ресторани не ходили. Якщо чесно, то я сама ніколи в ресторанах і не була, а подруги з батьками бувають часто, наскільки я вже зрозуміла.
Мене взагалі здивувало, що у них з собою так багато грошей, що вони можуть дозволити собі такий ось незапланований похід в таке місце. У мене теж були гроші, але набагато менше, я мала зайти в магазин після прогулянки. Але подруги потягли мене в цей ресторан.
Зайшли ми, ціни там були захмарні. Подруги замовили піцу на трьох, ми всі взяли по коктейлю. На це у мене пішли всі мої гроші. Подруги захотіли ще взяти по шматку яблучного пирога. Я сказала, що у мене вже не вистачить на нього грошей, тому я не буду.
Вони спочатку сказали, що замовлять мені, заплатять за мене, а я потім поверну, щоб я не переживала.
Підійшов офіціант робити замовлення, вони собі замовили по пирогу, а мені – ні. Мені було незручно їм нагадати, що вони ж збиралися і мені замовити! Потім їм принесли їхні пироги, і їм стало ніяково, що я не їм.
Дівчата пропонували спробувати їхнього пирога, знову сказали, що треба їм і мені замовити, та я сказала, що не треба, я не хочу. Ну, вони доїли свої шматки пирога, ми скинулися грошима, хто, скільки повинен, і пішли.
І я тепер ображаюся на них через той пиріг, який вони мені спочатку пообіцяли замовити, а потім не замовили… Може, кожна подумала, що раз інша про це говорить, так вона і замовить. Але ніхто ж не замовив.
Я розумію, що щастя не в пирозі. Що я, пирога ніколи не їла? Так, і дорого це в тому ресторані. Але прикро чомусь. Не подумайте, що я корислива і хотіла поїсти за чужий рахунок. Я ж повернула б гроші обов’язково.
Вдома пояснила ситуацію, чому довелося всі гроші витратити. Мама мені поспівчувала, не сварила, що я без дозволу так гроші витратила. А ще мама спекла того вечора великий пиріг для всієї родини.
Але тепер мені взагалі прикро, що у мене немає, і не буде поки грошей на ресторан. А подруги, судячи з їхніх розмов, збираються тепер часто заходити в ресторан після прогулянки… Я не зможу так. І що мені робити? Невже я втрачу подруг через це? І прикро через той пиріг досі. Просто так і стоїть він перед очима…
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
