У мене є двоюрідна племінниця Ліза, дівчина гарна, але не дуже до роботи. Під час навчання в університеті зустрічалася з молодими людьми, але тільки справа доходила до спільного проживання, майже одразу кидала хлопців: ну, не хотіла прибирати та готувати, налагоджувати побут, так би мовити. Все мріяла про закордонних наречених, мовляв, там не треба ні прибирати, ні готувати, або як мінімум будемо робити все по черзі, – казала Ліза.
І ось, на старших курсах, поїхала вона за якоюсь студентською програмою в США на рік. Так там і залишилася, щоправда, віза закінчилася, і, як мені відомо, жила вона там без жодних законних підстав. Як – не знаю, не питайте, але жила і працювала офіціанткою у кафе і навіть купила якусь машинку у кредит.
Познайомилася з часом із тамтешнім чоловіком, зустрілися трошки і почали жити разом. Побутові справи ділили порівну. Лізонька була на сьомому небі, все писала брату, які там чоловіки, як жінок цінують. Поки не скінчився місяць.
Тут їй співмешканець і виставив рахунок, ось це – ти купувала, ось це я, ось рахунки за оренду квартири, за комунальні, все порівну, навпіл, зведіть дебет з кредитом, будь ласка. Вона звичайно похмуро очманіла, та й грошей не було.
Тоді її ідеальний заморський чоловік пожурив за невміння планувати бюджет та запропонував позичити їй грошей на місяць та навіть без відсотків. І тут Ліза не витримала і влаштувала класичну виставу, з літанням посуду, ноутбуків, телефонів та іншого, що попалося під руки.
Американець не чекав подальшого розвитку подій і викликав поліцію. Найдемократичніший суд у світі ухвалив: або негайна виплата збитків (щось близько 10 тисяч доларів) та депортація, або за грати.
Зі світу по нитці назбирали і відправили ми всі разом Лізочці необхідну суму. Так розлетілася блакитна мрія моєї племінниці про ідеальних заморських чоловіків. Продовжує Ліза перебирати наречених у Києві, можливо, і пощастить їй колись.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
