На пошті, стоячи в черзі до віконечка, розмовляли дві молоді жінки.
– У суботу не можу, ніяк не вийде, – говорила одна одній. – Зате в неділю я вільна прямо з ранку. Малюка мама забирає, а чоловік поїде на день народження до дочки своєї від першого шлюбу, дванадцять років їй виповнюється… Так що давай в неділю зустрінемося і сходимо?
– Давай… Слухай, я все запитати тебе хочу – чоловік твій, значить, спілкується з дочкою, виходить? Молодець. А у тебе як з цією дівчинкою відносини? Нормальні?
– У мене? З нею? Ніяких відносин! Навіщо? Ми з нею навіть не знайомі, я її бачила тільки на фотографіях… Батько спілкується і досить, я ж тут до чого? Він, до речі, теж нечасто став з нею зустрічатися останнім часом. Ну в дванадцять років їй вже нецікаво з татом в зоопарк йти. Він їй дзвонить тепер в основному, їздить рідко. А тут день народження, свята справа…
– Як це? Ти не знайома з дочкою свого чоловіка? Ось це так! В одному місті живете! Ви вже в шлюбі три роки, у вас своя дитина народилася… І не познайомилися досі? Це чоловік не хоче вас знайомити чи ти сама проти?
– Так, це я не горю бажанням. Для мене це абсолютно чужа дитина. До речі, коли наш син народився, я теж сказала – зводити їх не будемо. Різниця у віці велика, десять років, нічого спільного у дітей немає.
– Почекай, а дівчинка взагалі знає, що у тата друга дитина?
– Знає. Але не більше того. Син мій поки ще маленький, він про існування сестри й гадки не має. І чим довше не буде мати, тим краще, я думаю. Тільки не треба мені ось цього от «вони ж брат з сестрою»! Я такого не розумію і ніколи не зрозумію ті сім’ї, де всі збираються за одним великим столом у свята – колишні, нинішні, діти всі упереміш… Це перекручення якесь! Колишні повинні залишатися в минулому…
А ви вважаєте, зведені діти від різних шлюбів повинні бути знайомі і спілкуватися? Або це ні до чого доброго не приведе?
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
