Я думала, що в мене є все – двоє прекрасних дітей, дбайливий люблячий чоловік.
Без малого наш шлюб тривав майже 20 років. Життя змінилося, коли в останній рік все почало руйнуватися, наші суперечки ставали все сильнішими.
Звичайно, ми й до цього бували, але завжди знаходили компроміси і швидко мирилися.
За весь час нашого спільного життя було багато чудових моментів, які приємно згадувати.
Шкода, що всьому хорошому рано чи пізно приходить кінець.
У момент, коли наше порозуміння практично зійшло нанівець, я спробувала поговорити з чоловіком про те, що відбувається. У чому причина такого ставлення до мене?
Зрозумілої відповіді одразу він не дав. Тільки через місяць моїх допитувань він таки зміг зізнатися, що давно вже збирається піти з сім’ї.
Причиною тому, думаю самі здогадуєтеся якась. Хоча, дивлячись у його очі, я і так все чудово розуміла.
Я завжди його вважала мужнім, сміливим і рішучою людиною, але як дійшло до дійсно серйозних рішень, ці якості кудись поділися.
Не почала закочувати істерику, за останній рік, напевно, морально я вже встигла підготуватися до такого результату. Розлучилися мирно.
Дивлюся тепер на себе і не знаю, що далі… Моє тіло вже не виглядає так добре, я не маю роботи (забезпечував чоловік), я навіть не знаю скільки і куди платити за квартиру. Добре хоч лишилася не на вулиці. Я повністю розбита, нічого не вмію…
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.