У моєму шлюбі драбину тримала я. Незважаючи на те, що в момент знайомства у нас були рівні зарплати і рівнозначно високі посади, чомусь так відразу завелося, що розумний і талановитий у нас – чоловік. А я – дружина генія.

Я тримала драбину, як кажуть, коли чоловік вирішив, що він більше не хоче працювати на роботі і буде шукати себе.

Я тримала драбину, коли він вирушив в небезпечну подорож, щоб привезти звідти класний відеоматеріал і зняти фільм. Я дала йому грошей на цю подорож, свою “подушкку безпеки”, яку отримала після закриття журналу.

Я тримала драбину, коли він сам написав дисертацію – сценарій до повнометражного фільму. Дала можливість не працювати і не відволікатися від головного завдання.

Я два роки працювала на двох роботах, щоб ми могли платити за орендовану квартиру, вдягати дитину і їсти.

Тому що у чоловіка не було грошей навіть на батон.

Я розшифровувала його двогодинні інтерв’ю, які він привозив з відряджень.

Я написала за нього лист «роботодавцю мрії», і той відповів.

Я дозволила його друзям кілька місяців пожити з нами в однокімнатній квартирі, поки вони не знайдуть житло і роботу. Друзі класні, я нічого не маю проти, але вчотирьох в однокімнатній квартирі тісно.

Я жила чоловіком, його проектами і божевільними мріями – купити будинок в Індії або переїхати в Тібет.

Мені здавалося, що я роблю правильну річ. Допомагаю чоловікові самореалізовуватися. Адже саме так і роблять хороші дружини!

У глибині душі я сподівалася, що колись разом з чоловіком з’явлюся в світській хроніці на червоній доріжці і нас підпишуть: «Легендарний сценарист з дружиною».

…Коли ми розлучалися, він сказав: «З тобою, виявляється, було дуже комфортно жити»

Розлучатися він не приїхав, надіслав документи поштою. А я йому відправила коробку речей та обручку.

З моменту розлучення пройшло вже років шість. За цей час я двічі зросла на посаді, провчилася у французькій кондитерській школі, відкрила і закрила бізнес, стала блогером, написала книгу, купила дві квартири.

Так. я розлучена. І мені ніхто не тримає драбини. Живу з донькою без страховки. Сподіваюся, не впаду.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!