У нас була певна сума, і нам потрібно було вибирати, або ж купити квартиру і знов їхати кудись на заробітки, або вкладати гроші в бізнес. Ми вибрали другий варіант. На даний час в нас є все, про що тільки можна мріяти. Та, як то кажуть, сивина в бороду. Мій чоловік має дамочку на стороні, я про це знаю не з чуток. Але я не готова після всього, що ми з ним пережили, і чого ми домоглися, просто його комусь віддати. Я почекаю!
Ми з чоловіком в шлюбі вже більше двадцяти п’яти років.
Що ми тільки не пережили разом. І тепер мені від всього відмовитися і подарувати вже готового, багатого чоловіка, якісь вертихвістці? Ні, я на таке не готова.
Після весілля ми жили з Євгеном на орендованій квартирі. Я звичайна медична сестра, чоловік працював в компанії менеджером.
Рік за роком в нас народилися дві донечки.
Грошей не вистачало від слова зовсім.
Зарплата чоловіка і виплати на дітей були розписані до копійки.
Крок вліво, крок вправо, і ми не маємо за що купити елементарне: хліб та молоко. Ми могли пішки обходити все наше маленьке містечко, у пошуках найдешевших макаронів чи прального порошку.
Дуже було важко, тому коли молодшій дочці було три рочки, ми відвезли дівчат до бабусі в село, а самі подалися з чоловіком на заробітки.
Тоді була змога потрапити нам в Голландію.
Ми працювали не покладаючи рук два роки. Додому не їздили, лише час від часу зв’язувалися з рідними по телефону.
Першою в Україну повернулася я. Молодша дочка мене навіть не впізнала, і близько години не підходила до мене. Я була для неї чужою тьотею.
Що я тоді пережила, один Господь знає…
Це буди дуже важкі моменти. Через вісім місяців додому повернувся і чоловік.
У нас була певна сума, і нам потрібно було вибирати, або ж купити квартиру і знов їхати кудись на заробітки, бо залишилися б ні з чим, або вкладати гроші в бізнес.
Ми вибрали другий варіант.
Чоловік все взяв на себе, я ж займалася дітьми.
За два три ми добряче розправили крила.
Окрім того, що ми купили двокімнатну квартиру, зробили в ній ремонт, так ми ще купили ділянку і стали будуватися. Я завжди мріяла жити в своєму будинку, з квітами і клумбами.
Так зараз і є. Наша мрія здійснилася. Старша дочка вже вийшла заміж і подарувала нам онука.
І все б нічого, та сивина в бороду, як то кажуть.
Мій чоловік при грошах, тому вже більше двох років я впевнена, в нього є якась жінка, а може і не одна.
Але я готова мовчати.
Я не готова подарувати свого чоловіка комусь, після всього, що ми разом перейшли.
Можете мене засуджувати, мені байдуже.
Я почекаю, настане час, коли він заспокоїться і ми будемо щасливо доживати свою старість…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
