Познайомилися ми з майбутнім чоловіком в університеті на другому курсі, це були перші серйозні стосунки в моєму житті. Відразу після закінчення навчання ми справили невеличке весілля.
За місцевими звичаями у нас прийнято жити з батьками чоловіка, і ми вирішили жити з матір’ю чоловіка, на той момент вона була розлучена. Я не думала, що буде дуже складно жити однією сім’єю, намагалася все робити, як годиться, мовчала на всі докори, тільки плакала у себе в кімнаті. Звичайно, бувало, що я теж показувала характер, але намагалася не переступати межу. Так і прожила я 17 років.
Щодня були якісь причіпки з боку свекрухи, неприємні висловлювання на мою адресу про те, що я затримуюся на роботі, що я невідповідальна, що я маю забезпечувати свою сім’ю сама, а чоловік мені нічого не винен.
Казала ще свекруха, що чоловік високий, а я невисокого зросту, що діти, дві доньки, успадкували від мене всі мінуси. І кінця цим закидам не було важко, а як ще може бути, коли чуєш кожен день «Ти не така, як треба, мати», «Ти не така, як треба, дружина».
Чоловікові я часто скаржилася на ці відносини з його матір’ю, але він брав тільки її сторону, просила все залишити їй і піти з дітьми жити окремо, але чоловік був неухильний.
В останній рік спільного життя я відчула, як він віддаляється від мене і дітей, що не хоче проводити з нами час, грубо поводився зі мною. Я все терпіла, і його поїздки на навчання до столиці протягом 10 років, сама тягнула сім’ю і брала підробітки.
Потім він влаштувався на хорошу роботу, почав заробляти. Я думала, можу розслабитися і проводити більше часу з ним, планувала поїхати кудись, але він мені сказав, що втомився від мене і матері, і поїхав відпочивати відразу ж після Нового року в санаторій для підкріплення здоров’я.
Після його приїзду з санаторію я ненавмисно наткнулася на електронні путівки і розкрилася вся правда, що насправді він їздив з іншою жінкою відпочивати в Прагу.
Мені було важко, не передати як, в цей же час я дізналася, що моя мама хвора. але чоловік мені сказав, що нічим не може допомогти мені і я повинна свої проблеми вирішити сама, для мене зайвих грошей немає.
Розуміючи все, що я людині байдужа і вислухавши, що я не така вже й молода і стала не приваблива для нього, і він більше не любить мене, але при цьому не хоче розлучення, втратити сімейний статус в очах родичів, друзів, колег.
І я зважилася, поїхала до своїх батьків, попросила дозволу розлучитися і подала заяву до суду, виставила речі чоловіка за двері і попросила виїхати.
Півроку чоловік не давав розлучення і весь цей час свекруха жила зі мною і дітьми, кожен день з нею був випробуванням. Не витримавши, я одного разу просто закрила за нею двері і не впустила в квартиру, попросила виїхати до сина, в його великий будинок. Чоловік образився на це, але дав, нарешті, розлучення і я стала вільна.
Три роки після розлучення я жила тільки дітьми і роботою, не помічаючи нічого і нікого навколо, до того ж, не стало мами. Потім я неначе прокинулася, відтанула, зрозуміла, що треба пробачити і відпустити минуле!
Згодом я поміняла роботу, відкрила свій невеликий бізнес, зараз ні в чому не потребую. З колишнім чоловіком нормальні відносини, заради дітей. Приймаю залицяння чоловіків, але душа не приймає нікого, напевно не можу більше вірити чоловікові до кінця… А може, просто не зустріла ще свою людину, життя покаже.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
