У нас справжнє кохання! Ви зрозумійте це! Відпустіть його! Він вас не любить, лиш мене одну… – молода особа переходила на сльози. Її голос на тому кінці дроту зрадницьки тремтів. Мене це не чіпляло.
– Що я можу вам сказати? Якщо дійсно любите, то боріться за своє щастя! Удачі вам! – Я поклала трубку і поставила зварити собі кави. Ось пішли нахабні дівиці. Всі думають, що достатньо просто відхопити свого
бізнесмена і йти напролом, як локомотив…
Ми познайомилися з Віктором, коли мені щойно виповнилося двадцять. Він був закоханий у мене по вуха, а я чогось остерігалася і чекала. Занадто красива і імпозантна була у юності. Але перед залицяннями Віті таки не змогла встояти.
Одружилися ми через рік, скоро народився син, потім – дочка. У ниас було все, що треба: будинок – повна чаша, хороша робота у Віктора, повага серед рідних і колег. Ось тільки темпераменти у нас були зовсім різні.
Я після народження дітей стала якоюсь занадто пасивною і спокійною, а Вітька був ще тим гарячим чоловіком. Він чесно протримався п’ять років. А потім була низка інших жінок.
Якось я навіть застукала чоловіка на гарячому і вирішила серйозно поговорити з ним. Я пояснила, що сім’я у нього повинна бути на першому місці. І це для мене найважливіше. І якщо у нього є інтрижки, то вони не повинні торкатися мене і дітей. До того ж, якщо він заводить дитини на стороні, то нашому шлюбу настає
кінець.
Вітя зрозумів все і за всі двадцять років жодного разу не проштрафився. Всі свої пригоди від ретельно приховував, у свята завжди був удома, мене балував і задаровував подарунками. Після кожної інтрижки він
влаштовував для мене романтичну подорож. Подібний розклад мене повністю влаштовував.
– Нехай тільки приїде додому! Я йому висловлю все, що думаю. Відколи вони мені вже телефонувати будуть?! – думала я, переглядаючи гарячі тури в Єгипет.
Але Вітя приїхав в обід дуже сумний. У нього страшенно боліла спина. Спочатку я нагодувала чоловіка супом, а потім, розтираючи хворе місце, ненароком сказала:
– Там твоя любов дзвонила.
– Яка ще любов? – не зрозумів Вітька і уважно подивився на мене.
– Твоя! Просила відпустити тепе мирно на всіх вітрилах! – розсміялася я.
– Ну-ну… – блиснув поглядом чоловік. Напевно, «любові» буде непереливки, подумала я.
– Ти вже поїв? Чаю зробити? Ти не нервуй, все добре… – посміхнулася я і пішла заварювати Віті його улюблений чай.
Через тиждень ми з чоловіком відпочивали на морському узбережжі. Він натхненно розповідав мені про свій новий проект, а я лише тихенько тримала його за руку і дивилася в далечінь щасливими очима.
Нашій парі ніякі випадкові інтрижки зовсім не страшні. Бо наша родина для нас обох – понад усе.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
