– У нас в селі говорили – доля і на печі знайде! – все життя говорила Олесі, бабуся. – Тому не хвилюйся! Твоє від тебе не піде ніколи. Будь там, де ти є, не метушися. Просто живи своїм життям! Прийде час – твій чоловік з’явиться! Головне – дочекатися. Це важко… Але це того варте!
…Бабуся з дідом прожили разом майже п’ятдесят років. І весь цей час – душа в душу. Жодного разу голос в будинку не підвищили, завжди підтримували і шкодували один одного.
Все життя обоє бігом бігли додому з роботи, вона – щоб встигнути приготувати щось смачненьке до його приходу, він – щоб допомогти їй по дому, поспілкуватися з родиною. Всі вихідні, свята, відпустки – разом.
Ідеальна сім’я, таких не буває? – так ні, у обох кращих бабусиних подруг такі ж сім’ї. І такі ж думки з приводу пошуків свого щастя: прийде час – все вийде само.
Олеся з дитинства мріяла, що у неї років до тридцяти (в дитинстві здавалося, це майже старість) обов’язково буде сім’я «як у бабусі» – господарський, небагатослівний чоловік, готовий для сім’ї перевернути гори, пара здоровеньким-розумненьких-чистеньких дітлахів і затишний будинок, в який люблять на вогник заходити друзі…
І ось в цьому році Олесі вже двадцять дев’ять, а мрії збуватися щось не поспішають.
– Значить, поки не час! – втішає внучку бабуся. – Не переймайся. Чекай! Все обов’язково буде …
– Ага, знайшла кого слухати – бабусю! Ну ти даєш! – сміється найкраща подруга Олесі. – За часів їхньої молодості було інше життя! Їм можна було чекати принца у вежі зі слонової кістки… а зараз все не так. У наш час треба брати ініціативу в руки, шукати свою долю. І чим швидше! А то все життя прочекаєш у моря погоди!
Почала ходити на всілякі вечірки, дні народження, всюди активна. Записалася на курси екстремального водіння, не стільки заради нових навичок, скільки заради знайомств.
Втім, результатів цієї бурхливої діяльності теж особливо не видно. Кавалерів «на годину» навколо подруги скільки завгодно. Але будувати серйозні стосунки ніхто з них не хоче… Може, пошук недостатньо активний?
Або дівчат зараз занадто багато, а чоловіків, як на зло, недолік?
– Треба придумати щось таке, чого не робить ніхто! – вирішила подруга. У планах у неї курси екстремального водіння автомобіля. – А якщо не допоможе і це, можна піти на курси підготовки пілотів вертольота, наприклад. Головне, не сидіти і не чекати…
А ви вірите «в долю» – в те, що вона «і на печі знайде»?
А може бути, народна мудрість все одно працює, як у випадку з Олесина подругою – хоч зі шкіри вилізу, а все одно, поки не прийшов час, нічого не вийде?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
