Моя мама стриманістю у виразах не відрізнялася ніколи – що бачу, те співаю. Але від її висловлювань під час нашої останньої зустрічі мені прикро досі.
Я заміжня, у нас з чоловіком Марком звичайна молода сім’я, ні я, ні чоловік не народилися із золотою ложкою в роті. Батьки наші все життя працювали, але якихось висот не досягли. Тому квартир, машин і інших благ цивілізації на нас не валилося. І зараз ми з чоловіком старанно накопичуємо на іпотеку. І якщо батьки чоловіка нам намагаються хоча б не заважати, то моя мама не така.
На пенсію вона вискочила відразу ж, як тільки з’явилася можливість. За її словами, з неї вистачить, напрацювалась вона вже. Її право, я не засуджувала, хоча, знаючи мамину кипучу енергію, вважаю, що їй ще зарано вдома сидітт. Треба, щобїї енергія спрямовувалася в мирне русло.
Але мама після виходу на пенсію засіла вдома. Онуків, городів або якихось яскраво виражених хобі у неї не було, тому вона зависла перед телевізором. Подобається їй – ну слава богу. Але мама начиталася, як пенсіонери подорожують, відпочивати їздять, і почала пиляти мене.
Я сказала відразу – у мене грошей немає. Ми з чоловіком самі вже третій рік без відпусток, щоб швидше накопичити на іпотеку. Мама стиснула губки, але не наполягала. Як я потім зрозуміла, вона придумала інше рішення проблеми.
Мама раптово почала “хворіти”, вдома у неї все ламалося, сусіди затоплювали, таке відчуття, що її хтось прямо зурочив. Ну не може на одну людину з бухти-барахти стільки звалитися. Звичайно, ми з чоловіком спочатку, хоча в основному там потрібна була фінансова допомога. Все вона бідкалася, що з пенсії ніяк такі витрати не витягне.
– Та що я у вас ще час буду віднімати, сама за цим змішувачем з’їжджу, та сусід за невеликі грошики поставить, – говорила мама, простягаючи руку. І ми давали. До одного прекрасного моменту.
Я дізналася, що мама поїхала відпочивати. Не кудись там, а в Грецію. Бідна пенсіонерка зі слабким здоров’ям, яка просить гроші на змішувач у дочки, знайшла раптово грошей і вирушила на два тижні ближче до богів Олімпу. У мене тільки що пара з вух не йшла, коли я про це дізналася. Розвели нас, як діток наївних. І хто – власна моя матуся!
Коли вона повернулася з півднів, я прийшла до неї на серйозну розмову.
– По-перше, брехати негарно – ти сама мене вчила. По-друге, тобі не соромно? Ми з чоловіком в нитку тягнемося, щоб зайву копійку на рахунок покласти, а вона у мене гроші випрошує і по морях їздить. Або скажеш, що на пенсію скаталася?
Те, що поїздку мимоволі проспонсорувала я, мама заперечувати не стала. Слідом мені викотили претензію, що взагалі-то діти повинні піклуватися про літніх батьків. Літньою мама стала в 55 років. Пенсія у неї пільгова по шкідливості виробництва, свого часу організувала собі ставку, хоча їй на її посаді шкідливість була і не призначена.
– Допомагати і забезпечувати розкоші, а в моїй ситуації відпочинок біля моря – це саме розкіш, це різні речі. Одна справа, коли на їжу не вистачає, інша – коли на море захотілося. Допомагати з необхідним я готова, а на свої розваги можеш йти і заробляти сама!
– Я тебе для чого народжувала? Щоб на пенсії самої працювати? – запалилася мама. – Народила, виростила, сподівалася на допомогу в старості, а тут на тобі – іди, каже, працюй. Я своє вже відпрацювала! Я тебе утримувала, тепер ти мене повинна.
Щось я не пам’ятаю, щоб мама мене по морях возила надто, але добре. Зате тепер я знаю, навіщо мене народжували – щоб мама могла на пенсії себе комфортно почувати.
Сказала мамі, що вона прорахувалася з інвестиціями і пішла.
Номер мамин заблокувала, не хочу з нею розмовляти. І чи буду ще допомагати, навіть у дрібницях, поки не впевнена.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
