Затиснули квартиру для рідного сина. Хіба так можна?
— Хто міг би подумати, що мої свекри такими жлобами виявляться! — обурювалася моя знайома, яку я вчора випадково зустріла у магазині і запросила посидіти за філіжанкою кави, а заразом відпочити після шопінгу. Вона нещодавно вдруге вийшла заміж і знову якось у неї не так, як у всіх.
— І чим вони тобі не догодили? – поцікавилася я.
— Вони живуть недалеко від центру, а ще мають дві однокімнатні квартири, які вони здають.
– Чудово! А в чому проблема? — питаю я.
— Ну, як же! Вони мають дві квартири вільні, а вони нам навіть не запропонували туди переїхати. Знають же, що ми в орендованій живемо, — відповіла знайома.
– А свекри працюють?
– Ні. Вони обоє на пенсії.
— Ну так, якщо вони не працюють, то живуть на гроші зі орендованих квартир. Або вони повинні вам квартиру поступитися на шкоду собі? — питаю я свою знайому.
— У них дві квартири. Одну могли б здавати, а другу нам дати. Невже для рідного сина шкода? – Моя знайома гнула свою лінію. До неї ніяк не доходило, в чому ж вона не має рації.
На жаль, у наших краях не рідкість, коли дорослі люди намагаються ділити те, що до них взагалі жодним боком не має відношення. Чи виховання таке ще давнє, чи просто власна лінь і нереалізованість так виявляються.
«У них є», значить «вони повинні».
Сама думка про те, що треба витрачати гроші на орендовану квартиру, коли під боком є готове житло, здається абсурдною. Але чомусь таким людям не спадає на думку, що ті, у кого є житло (в даному випадку свекри), працювали для цього багато й завзято, а отже мають право пожинати плоди своєї праці та ні з ким не ділитися.
Ймовірно, вони потім залишуть ці квартири своїм онукам, адже це теж дорогого коштує. А поки чому б їм не пожити на своє задоволення, не працюючи і не рахуючи пенсійні гроші? Вони на це заслужили.
А намагатися урвати у батьків-пенсіонерів те, що вони мають, це не правильно.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
