Одна ти дитину не потягнеш, та й для чого вона нам. Ми своїх, спільних, на світ приведемо. Я не пропоную нічого такого, просто попросиш, щоб мама твого сина виховала, а ти приходити в любий час будеш, фінансово допомагатимеш. Це ж також важливо, – сказав Андрій одного разу, коли зайшов до нас на каву. Я взяла паузу, поки дитятко не з’явиться на світ. А потім на мене найшло прозріння.
Лариса завжди була вищою за всіх у класі. У молодшій школі це давало якісь переваги, оскільки низькорослі хлопчаки побоювалися отримати від “штанги”. Але вже в середніх класах, коли хлопчаки почали звертати увагу на дівчаток зовсім не для того, щоб смикнути за косу, Лариса почала розуміти, що вона нецікава одноліткам від слова “зовсім”. Навіть спроби звернути на себе увагу завжди закінчувалися невдачею, однокласники цуралися її і, у кращому разі, не відмовлялися від спільного чергування зі школи.
Ситуація змінилася інституті. ВНЗ завжди славився перемогами своїх команд у баскетбольних чемпіонатах міста, і Лариса, щойно вступивши, потрапила до колективу таких же, як і вона, високорослих дівчат.
Хороша координація та почуття командної гри швидко вивели її в капітани, а спільні тренування з юнацькою збірною інституту дали можливість познайомитись із Валерою. У поїздках зі змагань та зборів відносини двох лідерів команд досить швидко переросли зі спортивних у близькі, і для Лариси, яка просто мріє про увагу Валери, настали щасливі букетно-цукеркові дні.
Валера часто говорив про те, що серйозно ставиться до їхнього роману, але просив почекати з весіллям, оскільки, за його словами, вони мають бути повністю впевнені один в одному.
Перевірка впевненості відбулася під час чергових зборів, коли Лариса зрозуміла, що при надії. Тренер усунув її від участі у змаганнях, що, звичайно, не пройшло непоміченим. Валера відразу став чужим, і всіляко уникав остаточної розмови, а коли вони все ж зустрічалися, дивився убік, розводив руками, мовляв, не знаю, вирішуй сама.
Ні про яке весілля і подальші “перевірки” вже не йшлося.
Єдиною людиною, яка підтримала її, була мама, яка засмутилась трохи, але відразу вирішила, що допоможе доньці зі всім впоратись.
Через кілька місяців Лариса почала перетворюватися на “колобка”, такою її і зустрів біля супермаркету Андрій, видний чоловік, під стать Ларисі. Майбутня мама впустила покупки, і стояла розгублена, не знаючи, як зібрати пакети, що розсипалися.
Андрій швидко вирішив цю проблему і допоміг донести до будинку. Коли, на запитання про чоловіка, почув, що немає чоловіка, то помітно зрадів, і попросив номер телефону.
Їхні зустрічі стали постійними. Андрій був досить забезпеченим бізнесменом, і хотів створити сім’ю, але приймати майбутню дитину навідріз відмовився. Запропонував Ларисі компромісний варіант – дитина житиме з бабусею, а вона забезпечить їх матеріально. Ну і, звичайно, – спілкування мами з сином у будь-який час.
Лариса теж дуже хотіла створити сім’ю, але цей, на перший погляд, досить розумний вихід, видався їй дивним. Вона уявила собі, що буде так званою мамою, що “приходить”, і здивувалася.
Сказала Андрію про своє рішення виховувати дитину, але вона попросила подумати до появи її на світ, і вирішити, що для неї важливіше – особисте життя, або “випадкова дитина”.
Хлопчикові пощастило з мамою, вона довго не думала, і одразу відповіла черговому залицяльнику, що для себе вже все вирішила, і якщо комусь треба подумати, то це йому.
З Андрієм вони розлучилися, хоч він і переконував, що дуже любить дітей, але хоче мати своїх. Чоловік не розумів того, що Лариса, за всього бажання вийти за нього заміж, не зможе ділити дітей на “своїх” та “не своїх”…
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
