У Великодній понеділок Ганна Дмитрівна святкувала свій поважний ювілей – 65 років. Ми над подарунком довго не думали, про робот пилосос вона давно мріяла. Подарунку вона й справді зраділа, як мала дитина. Ми трохи посиділи, але, як кажуть, “йди на гостину, візьми собі дитину”, а в нас їх троє – на довго нас не хватило. Вже в дверях свекруха попросила мене зайти в свою кімнату.
Заміжня сімнадцять років. Не багато, яле все ж – стаж.
Восени минулого року в нашій родині з’явилася третя дитина – наша друга донечка. Про цікавий стан ми з Василем мовчали до останнього. Так вийшло, що різниця між дітьми по вісім років: син старший від середньої дочки на вісім років, і за наймолодшу на шістнадцять.
Первісток був прийнятий свекрухою на ура. Її велика любов, її перший онук, її гордість. Зате Ганна Дмитрівна не схвалила другу нашу вагітність. Але, коли на світ з’явилася середня дочка, вона закохалася в неї з першого погляду. І не дарма – у дочки характер один в один як у її улюбленої і єдиною бабусі.
Тому і мовчали про третю “радість”. Ні, Ганна Дмитрівна не стала б нічого говорити або осудливо хитати головою. Але її красномовні погляди… Вже дуже хотілося їх уникнути. Незважаючи ні на що, дізнавшись про народження третьої внучки, Ганна Дмитрівна засяяла від щастя. В іншому, що не стосується маленьких нюансів, що стосуються дітей, у нас повна ідилія.
Я рано втратила маму, свекруха мені її замінила. За що їй велике дякую.
Це була невелика передісторія. Тепер, власне, сама історія.
У Великодній понеділок моїй другій мамі, виповнилося шістдесят п’ять років. Кругла красива дата. Я постаралася: вигребла особисті накопичення, і придбала хороший робот пилосос.
Ми приїхали до мами чоловіка на день народження, привезли подарунок. Нас посадили за накритий стіл. Правда, я не змогла собі багато чого дозволити, як мати, що годує. Та й вік молодшенької не припускав тривалих посиденьок. Роботу пилососу Ганна Дмитрівна дуже зраділа.
– Ти прямо мої думки прочитала! До радісного вигуку вона додала обіцянку: кожного дня його “напрягати”.
Ага, прочитала думки: ми з чоловіком два роки слухали про те, як важко їй підтримувати чистоту в домі. І не помилилися: подарунок був дуже доречним.
Тепер вишенька історії: коли ми зібралися їхати, Ганна Дмитрівна потягла мене в кімнату і вручила подарунки: норкову шубу і сережки з діамантами! Мені! Норкову шубу і сережки з діамантами!
Ви не уявляєте, наскільки я була здивована, я й досі не відійшла від цих емоцій. Тепер ще більше хочеться її любити і берегти. Напевно, з боку це виглядає як підлабузництво, але я дійсно щиро люблю свою свекруху, з часом сподіваюся стати такою ж. Хоча не думаю, що в мене вийде бути настільки ж мудрою.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
