fbpx

У вікно я побачила дуже згорблену стару з ціпком, яка потихеньку йшла по засніженій, але розчищеній вулиці. «Чаклунка, відьма!» – кричали сусідські діти, але стара цілеспрямовано йшла у нашу хату. Наступного дня голова сільради, який пустив нас пожити в покинутий будинок, велів привезти нам тракторний віз сухостою. “Вітаю!” – промовила я, затуляючи собою малюків

Наступного дня голова сільради, який пустив нас пожити в покинутий будинок, велів привезти нам тракторний віз сухостою.

Я почула, як до будинку під’їхав трактор і виглянула у вікно. Хтось відкрив ворота, і якісь люди, що сиділи на візку зверху, почали викидати пиляні колоди до нас у двір.

Я вибігла на ганок, накинувши тільки вовняну хустку. На подвір’ї стояв Микола Степанович та командував хлопцями.

Він повернувся і сказав:

– Приймай, господиня, дрова!

– Миколо Степановичу, але мені ж навіть розплатитися нічим! – промовила я.

– Облиште, Оксано. Дрова народні, хмиз та сухостій! Нічого не треба! Я ж для дітей! – відмахнувся голова. – Ідіть в хату, а то застудитеся!

Я була безмежно йому вдячна! Хлопці швидко впоралися з роботою і, отримавши пляшку від голови сільради, поїхали, а він, попрощавшись, пішов пішки.

Діти все ще надривно кашляли, але від ліків, принесених дружиною Миколи Степановича, їм стало трохи краще, кашель став мокрим.

На вулиці піднявся якийсь шум. У вікно я побачила дуже згорблену стару з ціпком, яка потихеньку йшла по засніженій, але розчищеній вулиці. Вона несла в руці невеликий вузлик, а діти, побачивши її, розбігалися в різні боки, дражнили її і кричали: «Чаклунка, відьма!» Але вона, не звертаючи на них уваги, йшла до нашого двору! Стало страшно! Я людина не забобонна, але вона викликала неприємне враження.

Бабця, не стукаючи, увійшла в сіни, потопталися і зайшла в хату без запрошення. “Вітаю!” – промовила я, затуляючи собою малюків.

– Мир цьому дому! – поклонившись, привіталася стара. У відповідь діти сильно закашляли. Бабця уважно на них подивилася, і, поставивши вузлик на стіл, почала виймати якісь трави, пиріжки та варення в маленькій баночці. Я мовчки за нею спостерігала.

– Тебе як звати, бліденька? – запитала вона. Я відповіла.

– А мене баба Нюра звуть. Що ж ти дітей так запустила? Я ще вчора це запримітила, коли ви сюди вселялися. Повз йшла, а тут ці малявки! Шкода мені їх стало, ось, прийшла їх на ноги ставити, та мамку розуму вчити! – промовила вона і, посміхаючись дітям, простягнула їм по карамельці.

– Значить так, дівко! Сходи до мене на двір і принеси ночви великі, що на літній печі висять, та захопи таз мідний, та соломи побільше захопи! Сінної трухи я вже принесла, та швидше! – відправила вона мене до себе, пояснивши, як знайти її будинок. Я не відчувала від неї загрози і слухняно принесла все, що вона веліла.

Бабуся тим часом розтопила піч, ту частину, де зазвичай пироги печуть, скип’ятила багато води і заварила в каструлях і відрах, які знайшла, різні трави, які приємно пахли.

Піч прогрілася, баця вигребла всю золу, поклала всередину печі соломи і тазик з трав’яним настоєм, і металеве відро з якоюсь мильною водою. Веліла мені роздягнутися до білизни і лізти у піч, я запротестувала, але сперечатися з нею було марно! Я влізла всередину, було дуже незручно і жарко, але терпимо.

Вона подала мені молодшу дочку і веліла гарненько пропарити ту в тазу, поливаючи настоєм. Замість мочалки вона дала згорнуте м’яке сіно! Дочка закашлялась і виплюнула великий зелений шматок! Вона добре прогрілася і надихалася парів лікувальних трав. Бабця Нюра забрала її, загорнувши в велику пухову хустку. Всю процедуру повторили з іншими двома дітьми.

Я вся змокла і теж помилася, як змогла. Коли я вилізла, бабка вже напоїла дітей відваром, і вони, на мій подив швидко заснули. Самі! З того дня діти швидко пішли на поправку, а з бабою Нюрою ми стали дружити, до самої тієї миті, коли вона полинула у засвіти…

Минуло багато років, дітки мої підросли, всі труднощі ми подалоли. Я вийшла заміж за брата Миколи Степановича. Досі я безмежно вдячна бабці Нюрі.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page