Коли востаннє Ви ходили до театру? Запитання, яке, можливо когось здивує, але українські театри працюють заради нас з вами, глядачів. І коли у глядацькій залі поруч сидять наші захисники, то значить ми цього з вами теж потребуємо.
А що дивитися? Це вже залежить від вашого смаку й настрою. Пропонуємо десять вистав, зокрема й прем’єри, у Києві, Івано-Франківську і Львові, які варто відвідати з подругою, чоловіком, друзями.
У Київському театрі “Золоті ворота” нещодавно вийшла прем’єра – “Крихітка Цахес” – казка для дорослих в епоху пост-правди. Якщо Ви одразу згадали однойменний твір Гофмана, то вистава лише має таку ж саму назву, а всі персонажі – сучасні, тобто ми з вами.
Вистава – про те, як через різні методи політики ті, хто мріє правити всесвітом, вміло маніпулюють нашими емоціями і як результат, отримаємо таких от сучасних цахесів. Вистава про сьогодні і те, яке буде завтра, та від кого це залежить.
Режисерка Анна Турло і драматургиня Марина Смілянець разом з кураторкою проекту Ксенією Ромашенко створили ефектну картину дійсності, яку створюємо ми тут і зараз.
У цьому ж театрі варто подивитися “Тату, ти мене любив?” режиссера Стаса Жиркова, яка була відзначена на різних міжнародних фестивалях. Вистава про родину, зв’язок, який неможливо зруйнувати, але важливо відчувати кожну мить життя.
Щемливий і глибокий підтекст вистави – сім’я, яка є фундаментом нашого життя, безаперечно зачепить кожного глядача. Найближчий показ у театрі “Золоті ворота” 18 березня.
Складні сімейні стосунки, майже втрачено зв’язок з рідними, непорозуміння і постійні звинувачення – ситуація, яка знайома більшості з нас. У виставі “Методи виховання малих…” режисера Віталія Кіно у київському Театрі на Михайлівській можливо знайдеться якщо не відповідь, то шлях, який варто спробувати у своєму житті.
А якщо хочеться чогось більш веселого, то у цьому ж театрі вистава зі смачною назвою “Еклери на мільйон” “нагодує” гарним настроєм. Не варто ганятися за грошима, бо насолоджуватися життям можна лише керуючись власними бажаннями. Все інше – навязані стереотипи.
У Театрі драми і комедії на Лівому березі Дніпра є багато крутих вистав, які варто дивитися й запрошувати друзів/рідних. Вистава “Хлібне перемиря” режисера Стаса Жиркова створена за п’єсою Сергія Жадана. У центрі сюжету – два брати, яким треба поховати рідну матір. Але зараз це майже неможливо, бо надворі – 2014 рік. Донбас. У виставі є про що посміятися й подумати, особливо у контексті сьогоднішніх подій в Україні. Найближчий показ – 16 березня.
А про те, що робить нас щасливими, як, попри всі обставини, залишатися, як модно говорити “в моменті” й отримувати насолоду від таких простих речей як – їсти улюблене морозиво, – вистава “Усі найкращі речі” режисерки Тамари Трунової у Театрі на лівому березі Дніпра.
Це моновистава, у якій актриса Олеся Жураківська створює життєвий простір, у якому кожен глядач почуває себе, немов за філіжанкою кава з подругою. Щирі й теплі емоції, а філософський післясмак вистави, можливо, заохотить до вчинків, які вже давно хотіли зробити, але не наважувалися. Найближчий показ – 14 березня.
У Національному драматичному театрі ім.І.Франка режисер Іван Уривський поставив сучасну виставу “Безталанна” за українським драматургом І.Карпенко-Карим. Безсумнівно, вистава про кохання. Про гідність і дівочий вибір. Про те, як можна жертовно любити і вірити в цей світ, не зраджуючи собі.
Найближчий показ – 16 березня.
У столичному Театрі на Подолі нещодавно режисер Давид Петросян поставив виставу “Цар Едіп”. Ця п’єса Софокла написана в V столітті до нашої ери, але вистава сповнена сучасними меседжами, як за сутністю, так і багатошаровою сценографією.
Фізична сліпота водночас – є духовним прозрінням. Цар Едіп – це сучасний герой, який спроможний на самопокарання і відповідальність спокутувати вину своїх батьків. Найближчий показ – 16 березня.
Недавня прем’єра у Івано-Франківському драматичному театрі за драматичними творами геніальної Лесі Українки у жанровому визначенні “метаморфози душі”- “Лісова пісня на полі…”. Режисер Ростислав Держипільський створив виставу у підвалі театру – новому сценічному майданчику “сцена-межа”.
Історія Мавки й Лукаша розгортається у різних вимірах. Зрада, любов й прощення – орієнтири життєвого простору всіх персонажів у контексті біблейських мотивів. Тому і не випадково, що глядачі і актори сидять за одним столом, і глядач, власно кажучи, теж є співучасником вистави. Найближчий показ – 18 березня.
У Львівському театральному центрі “Слово й голос”, який позиціонує себе, як театр, у якому живуть, а не грають, кожна вистава – неповторна. Наприклад, “ГРА.Чекаючи на Годо” , як то кажуть “зайде” навіть тим, хто доволі скептично сприймає театр абсурду.
Це театр, тобто вистава, яка створюється саме в цьому місці і часі, без режисера, самими акторами. Вистава – імпровізація. У фокусі – людина, яка може досягати рівня свободи настільки, щоб бути незалежною від усіляких правил й шаблонів суспільства.
Автор – журналістка, театрознавиця Ірина Голіздра
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
