Новий прогноз – від професіонала своєї справи, півфіналіста 20-ї міжнародної «Битви екстрасенсів», Романа Шептицького. Екстрасенс зробив передбачення на найближчий термін, буквально на кілька днів, і озвучив дуже цікаві висновки.
Звичайно, йшлося про Україну, її майбутнє і всі найгостріші проблеми, пов’язані із загарбницькими діями нашого східного сусіда. Карти неупереджені, їм брехати нема чого. Але якщо вміти правильно читати те, що вони скажуть, можна дізнатися чимало важливої інформації, натяків та прогнозів, переконаний пан Роман.
Четвер, 6 липня. Випали карти «Створення» та «Розкіш». У цьому випадку йдеться не про якесь збагачення конкретної людини чи групи людей, а про допомогу потерпілим. Очевидно, на українців чекає черговий транш гуманітарної чи військової допомоги. І, зважаючи на все, він буде досить немаленьким.
Можливо, хтось із чільних політиків теж захоче відвідати нашу країну. Це робиться для важливих переговорів, документування наслідків ворожих нелюдських атак або з інших причин. Що ж, побачимо, як воно буде.
П’ятниця, 7 липня. Карти масового божевілля та «Місяць». Це ще й Іванів день. Найнезрозуміліша і, на жаль, найфатальніша комбінація, що вийшла у Романа на цей день. Тому й конкретики жодної, крім того, що щось може статися вночі. І хорошого теж із цих карт нічого не складеш.
Передбачення справдилось – Львів сьогодні вночі.
Субота, 8 липня. «Об’єднання» та «Повна чаша». Ці карти говорять про те, що ми всі маємо згуртуватися навколо нашої країни, навколо спільної проблеми. Не давати ворогові нас розрізнити. Не давати йому використовувати наші непорозуміння. Піддаватися на провокацій категорично не можна.
А «Повна чаша» говорить про те, що якщо ми подолаємо той негативний вплив, який впливає на нас як на народ, то нам українцям це обов’язково окупиться в майбутньому.
Неділя, 9 липня. Карти «Мораль» та «Правосуддя». Варто сподіватися на конкретні кроки від світової спільноти. Ми вже бачили раніше і точно знаємо, що Україні допомагають багато окремих політиків та величезна кількість країн світу.
Можливо, вони потішать нас допомогою чи будь-якою цінною підтримкою. Усне сприяння вже давно не є актуальним.
Головне, щоб це правосуддя було не через щось погане, що сталося в ці дні. Сподіваємося, що справедливість переможе. Але без нових руйнувань та горя.
Всім нам варто попри все намагатися мислити позитивно. Не в тому сенсі, що робити з себе життєрадісного і дивитися на все, що відбувається крізь рожеві окуляри. Але сподіватися на краще, не панікувати та зберігати спокій. І, звичайно ж, допомагати нашим захисникам, нашим найкращим синам та дочкам – ЗСУ.
Цілісність, єдність, згуртованість. Це те, що допоможе нам перемогти! Всім миру й добра.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- На кухні, обійнявши голову, сидів Борис, а над ним заводила мама. Виявляється, Анна, дружина брата, подала на розлучення. – Я в одних шкарпетках від неї пішов. Ні на що не претендую, а вона ще хоче на аліменти мене подавати? – А що такого ти купив, може цю квартиру? Чи хоча б ремонт зробив? – І тут включилася мама. – Як, Лідо, ти язика прикуси! А утюг разом з дошкою хто купляв? – Ви б ще набір з горняток згадали, який зі свого серванту витягнули і невістці передарували
- Коли я злягла з температурою, то запитала по телефону у зятя, чи може він купити мені трохи їжі та піти в аптеку. Він це зробив. Мені здається, він був дуже щасливий мені допомогти. Але вже ввечері Анна зателефонувала і сказала, як я смію її чоловіка використовувати в своїх цілях. Вона навіть не запитала, як я себе почуваю, чи чи потрібно мені ще щось. Я відчуваю від неї великий холод. Та незважаючи ні на що, я повинна мовчати, бо інакше Анна заборонить мені бачитися з онуками
- Під час розмови з донькою про майбутніх онуків, я почула те, чого найбільше боялася. Вероніка сказала, що не хоче мати дітей, мовляв, від них немає жодної користі і взагалі, я можу про це забути, адже нова посада доньки передбачає, що дітей в неї не буде ще років зо три. Не знаю, що робити. Як пояснити дорослій доньці, що діти це чудово? Я відчуваю себе трохи винною у всій цій ситуації. Моє минуле життя сильно вплинуло на дочку
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило