Уляна тоді відразу сказала братові, що дитинку народить. Народила, звичайно. Хлопчика. Чотири роки вже буде йому скоро.
Це досі болюча тема для всіх. Брат дитину не хотів, подруга його вирішила народжувати, тому що їй тридцять шість і перша дитинка. Народила, можна сказати, для себе. Ну а як це ще назвати? Це був тільки її вибір! Брат з ними не спілкується, Уляна сказала, їй цього не треба. Ну а ми з мамою – тим більше.
Нас вся рідня осуджує, що ми зхлопчиком не родичаємося, мовляв, дитина ні в чому не винна, йму потрібна батькова участь. Але Уляна в свідоцтві про народження в графі “Батько” поставила прочерк! І брат сказав, що в такому випадку нічим нікому не зобов’язаний.
Прізвище Уляна далаа хлопчуку своє, по батькові поставила якесь ліве. Брата звуть Андрій, а син у нього – Павлович. Уляна по документам мати-одиначка, якісь там булочки отримує від держави за це.
Не моя це справа зовсім. Але брата я розумію! Перший час він їй якісь гроші давав, перед народженням сина і відразу після. А потім дізнався, як вона дитину записала, і звернув цю лавочку, припинив допомагати.
Прізвище наше син не продовжить, батька свого знати не буде. Це що ж, виходить, прав батьківських у брата зовсім немає? Але тоді і які можуть бути обов’язки? Брат про них і чути не хоче! І я вважаю, що він має рацію.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
