Колись мої відносини з братом і його дружиною були відмінні. Ми часто зустрічалися сім’ями по вихідних і святах. Але потім мій брат став директором великої компанії. Хоча він не став задирати ніс, але відносини з його дружиною почали поступово псуватися.
Вона дуже змінилася по відношенню до мене. Я не звертала уваги на її зарозумілість, ми так само тепло спілкувалися з братом. Але потім сталося те, чого ніхто не очікував. Моїй племінниці і моїй дочці по 10 років, його дружина на ша кума (Хресна нашої донечки).
Не дивлячись на те, що вона хрещена, вона звинуватила мою дочку Іринку в крадіжці, чого б ви подумали – пластиліну.
Це сталося, коли ми з невісткою (звати Оксана) поїхали отримувати закордонні паспорти на наших дітей разом з ними. Дітям було по 8 років, племінниця принесла пластилін один шматочок і поділилася з моєю донькою, вони гралися, ліпили. Моя дочка поклала один маленький шматочок в кишеню, бо заважав, а іншим грала.
Коли вже ми розходилися по домівках, моя дочка віддала з кишені інший шматочок племінниці. Потім я дізнаюся від брата, що його дружина сказала, що моя дочка вкрала цей пластилін.
Потім вона почала розповідати братові, що моя дочка і раніше крала у її дочки іграшки. При зустрічі вона сказала моїй дитині, що вона злодійка. Після цього ми всі дуже сильно посварилися, я захищала свою дитину, а як по іншому, ну було б за що звинувачувати, в голові не вкладається.
Брат мені не повірив і сказав: “Мені не потрібні твої виправдання”.
Не знаю, що робити дальше. У моєї Іринки психологічна травма, вона плаче і говорить, що нічого не крала. Я водила її до психолога, робили з нею різні тести. Фахівець каже, що по тестах вона не крала. У мене багато подруг з дітьми, ми ходимо в гості, і ніхто не говорив, що вона щось забрала. Нас завжди раді бачити.
Уже минуло три роки. Брат хоче, щоб я з його дружиною помирилася, а я не можу її зрозуміти і пробачити. Хрещені, так як вона, не роблять. Оксана кроків до примирення не робить, ще й брату говорить, що я повинна першою пробачення просити. За що?
Я про племінницю поганого слова не говорила ніколи, я її люблю. Та й взагалі, як можна не любити діточок, а ще гіше тримати на них зло.
Вона наговорила стільки гидот на свою хрещеницю, На нашу Іринку, і я ще повинна з нею миритися перша. Я бачити її більше не хочу.
Порадьте, можливо я не права? Або чогось не розумію?
Передрук без гіперпосилання на ibilingua суворо заборонений!
Фото ілюстративне – sm-news.ru
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
