В холодильнику хоч шаром коти, а вона в резинових рукавицях, миє після свят квартиру. Винесла ялинку, поперескладувала одяг, видраяла ванну. Ой, ну все, лиш би чоловіка не кормити. Про себе я мовчу, мені і бутерброда хватає. Але Борис з самого ранку як пішов на роботу, не поснідавши, і повернувся ближче обіду.

– Алло, як так? Чому ти Борису стіл не накриваєш?, – не витримала я.

А вона мені знаєте що?

– Не маленький! Сам собі щось приготує. В крайньому випадку в морозилці завжди пельмені є.

Пельмені? Це їда, яку пропонує дружина люблячому чоловіку?

В мене такого ніколи не було. Мій чоловік був ситий завжди, навіть коли ми посварилися, через його роман з секретаркою. Але нічого. Якби я не догоджала йому то, то б залишилася одна, а так Вітя зрозумів, що я таки найкраща для нього дружина і покинув свої походеньки.

просто якось так склалося, що для моєї невістки завжди на першому місці чистота і порядок, а їсти – якщо знайдеться час.

Не розуміє вона, що може на раз-два-три Бориса втратити.

І ви знаєте, я навіть нічого говорити не буду, бо сама Ліля винна буде.

В той день Борис прийшов із роботи, і я побачила, як він, втомлений, з порога дістав з холодильника шматок сиру, ковбасу, мовчки нарізав і зробив собі бутерброд. Ліля саме натирала дзеркало у коридорі.

– Лілю, може, все ж приготувала б щось гаряченьке? Борис цілий день не їв, – не втрималася я.

Вона навіть не зупинилася:

– Мамо, я ж казала, в морозилці є пельмені. Він дорослий, сам зварить, як зголодніє.

Подивилась я на Бориса, а він тільки зітхнув і нічого не сказав.

Пізніше я зайшла до Сергійка. Він у своїй кімнаті збирав конструктор.

– Сергійку, ти обідав сьогодні?

– Мама дала йогурт і яблуко.

– І все?

– Угу.

Я знову пішла на кухню. Відкриваю шафки – крупа є, картопля є. Навіть м’ясо в морозилці знайшла. Взяла й почала варити суп. І тут з’явилася Ліля, з відром і ганчіркою:

– Мамо, я ж просила – не треба. Зараз все після вас буде в жиру! Ви собі відпочиньте, я тут сама справлюся.

– Лілю, – кажу спокійно, – прибирання почекає. Твій чоловік і син цілий день голодні.

Вона знизала плечима:

– Борис не скаржиться. І взагалі, чистота в домі важливіша за якийсь суп.

Я ледве стримала обурення.

– Син і чоловік – це не “якийсь суп”, це твої рідні!

– Мамо, я роблю все, як вважаю за потрібне.

Суп я все ж доварила. Борис поїв із такою вдячністю, що мені аж серце стиснулося. Але з Лілею ми так і не дійшли згоди.

А як ви вважаєте, дорогі читачі, чи повинна жінка обирати між чистотою в домі та турботою про сім’ю?