В квартиру зі свіжим ремонтом ми в’їхали за місяць до нового року. Ще не встигли й натішитися своїм щастям, як в двері подзвонили сусіди. Не думала, що бувають такі люди.
Ми з моїм чоловіком дуже давно відкладали гроші, щоб нарешті купити своє власне житло. Жити з батьками не хотілося. Не секрет, що коли два різні покоління живуть разом, це часто провокує “бурю”. Та й батьками ставати в умовах орендованої квартири теж не хотілося. Тим більше, що з маленькою дитиною нормально грошей нагромадити не вийде – надто багато треба на неї витрачати.
Словом, натерпілися ми сильно. Але два роки тому все ж таки купили своє житло в дев’ятиповерховому будинку, на п’ятому поверсі. Квартира була в не дуже гарному стані, потрібно було зробити ремонт. Але який ремонт, якщо всі гроші пішли на покупку?
Словом, ми тому вже складали гроші на ремонт. Хотіли, щоб одразу всю квартиру відремонтувати, а не розтягувати на кілька років. Ну і коли вся сума була готова, приступили ми до справи. Як люди розумні, ми чудово усвідомлюємо, що коли сусіди роблять ремонт, це чує весь будинок.
А тому перед початком ремонту обійшли всіх мешканців нашого під’їзду, повідомили їм, що ми шумітимемо через ремонт і обмовили години роботи. Домовилися, що працюємо з 9 до 5 вечора, так що коли люди приходять з роботи, вони могли спокійно відпочити.
Усе обговорили та розпочали свою справу. Весь ремонт затягнувся на три тижні. Ми знімали повністю все, не тільки шпалери, але навіть стару штукатурку, робили все під себе, як кажуть. За весь час жоден сусід не прийшов, не сказав жодного слова.
Ми з чоловіком вже думали, що значить правильно зробили, що всіх попередили. Як говориться, поводься з іншими по-людськи, і вони з тобою будуть також.
Але щойно ремонт закінчився, минуло буквально два дні. Прийшли сусіди, які мешкають поверхом нижче. Чоловік середніх років із дружиною своєю. Вже з порога вони висунули вимогу, щоби показати, що ж ми таке робили три тижні. Заради Бога, подумали ми та й пустили їх.
Так, ремонт у нас вийшов дуже якісний, дорогий, за сучасними технологіями та дизайном. Сусіди аж ахнули. І тут сусід видає.
– Чуєш, Петро, ремонт то ви зробили. А ми ж весь час терпіли шум, словами вам не передати. Давайте і нам зробіть по-братерське ремонт. А? Ми ж заслужили! – Від такого нахабства я присіла на диван.
Чоловік тут же вигнав сусідів, а ті потім почали розпускати всякі неприємні чутки про нас. Та й хіба це нормально? Ми ж з ними по-людськи вчинили.
Фото ілюстративне
