Моя свекруха поставила собі за мету, зробити все для того, щоб ми з чоловіком забезпечували ще і її молодшого сина Василя і всю його сімейку.

Ми з Андрієм разом вже 15 років. Виховуємо сина і дочку.

Ми власники трьох невеличких продуктових магазинів. Один знаходиться в селі моїх батьків. Саме з цього ми і починали. Коли нам потрібна була допомога, ніхто нам її не давав, оскільки ніхто не вірив, що в нас все вийде, а особливо свекруха.

– Ну ви і придумали! Продукти можуть зіпсуватися. Будете працювати в мінус. Краще одяг продавайте.

Вона нам і копійкою не допомогла.

Її молодший син також має сім’ю. Дружина вічно його пиляє, що той недостатньо приносить грошей.

Завжди ставить йому в приклад нашу сім’ю. Але Василь не Андрій. У Василя руки не з того місця ростуть. Він тільки шукає халявних грошей. То тещі пожаліється, то своїй мамі. А та зразу ж до Андрія біжить, бо її Васильку важко, дітей нема за що до школи вдіти.

Ми живемо в трикімнатній квартирі. Василь же в невеличкій дерев’яній хатинці в селі, де колись жили його бабуся й дідусь.

Автівки в них немає. Щоб добратися на роботу маршруткою, треба гроші. Ось він і вирішив, що більше проїздить, ніж заробить.

Правда, недавно влаштувався позмінно охоронцем в якийсь магазин в районному центрі.

Мій чоловік йому пропонував, щоб у вихідний від роботи день не дармував, а шукав додатковий заробіток, але той каже: “я не кінь”.

Ну, раз так, значить питань нема.

В липні ми запланували віддати дітей в табір. Вибрали хороший, там і англійську вчать і екскурсії різні проводять, і басейн з підігрівом. Має бути їм там цікаво.

Але як тільки про це дізналася свекруха, то прибігла нам жалітися, що ми куркулі, такі гроші на вітер викидаємо. Краще б знайшли щось дешевше і оплатили і дітям Василя табір.

Але я не хочу все життя тягти на собі ще одну сім’ю. Ми багато працюємо з чоловіком. Діти гарно закінчили школу. Та чи я не маю права відправити їх в пристойний табір?

До того ж, ми на всі дні народження, іменини, Миколая і інші свята робимо дітям Василя гарні подарунки. Інколи навіть беремо їх з собою на різні розважайки. Я розумію, що Василю з дружиною це не по-кишені. Ці діти такі “зацюкані”, що якби не ми, вони б і кінотеатру в своєму дитинстві не бачили.

Але свекрусі цього не достатньо.

Читайте також: Я не раз була у батьків Олександра, тому мене здивувала його заява, що вони не розуміють того, що ми живемо “на віру”. А потім пішла розмова за його сина від попереднього шлюбу. Що Денис планує переїхати в наше місто, і було б добре, якщо б свою квартиру я здала йому. – Син буде платити. Він “халяви” не любить. – Я погодилася, але коли почула його розмову з батьком, забрала свої слова назад. Тепер вони сильно ображені

Андрій мій, якби я його не зупиняла, зірку б з неба для племінників дістав, але чекайте… Я не розумію як можна ось так просто сісти комусь на шию.

Я завжди розраховувала тільки на себе.

Що робити з такими родичами?

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua