В Марусі був вихідний, тому я її і набрала, щоб спитати як справи, а вона мені відповіла, що їй ніколи, бо вона в якомусь домі прибирає, і що там гарно платять. Я ж в той час пішла і подивилася, що ж такого важливого “роблять” мій зять. А мій зять “відпочивають” після друзів і “біленької”. Я не стрималася і набрала сваху. Ну це вже не смішно. Але її відповідь мене ще більше здивувала.

Мені дуже шкода свою сорокарічну дочку. Мало того, що Маруся сама тягне двох дітей, так ще й ледацюгу чоловіка.

Скільки я просила, скільки говорила, нічого не доходить.

Ви знаєте, іноді кажуть на старших людей, які живуть, наприклад, з любителями “біленької”, що ніхто в наш час таке не терпить, що молодь розлучається. А в нашій ситуації навпаки, я стара і такого б чоловіка не терпіла, а моя Маруся каже, а хто мене в стільки років з двома дітьми ще захоче?

Та захоче. Святе місце пусте не буває, як то кажуть. А якщо і ні, то краще вже самій, ніж з таким як мій зять, хай йому грець.

Як я вже писала, дочка виховує двох дітей: 15 і 12 років, два хлопчики.

Працює де тільки можна, навіть недавно подзвонила їй, мав бути в неї вихідний, а вона каже, я прибираю будинок в людей, платять дуже гарно. Не маю часу говорити.

Я ж в той час пішла і подивилася, що ж такого важливого “роблять” мій зять. А мій зять ” відпочивають” після друзів і “біленької”.
Він колись працював, та і досі іноді працює, на будові, різноробом.

Якщо і заробить якісь гроші, то з друзями їх і спустить.

Ну ніякого толку від нього немає.

Я не кажу, що моя дочка не знати яка розумна, але вона чіпляється за любу роботу, щоб дітей і цього нездару прокормити.

А скільки я разів їм зі своєї пенсії допомагала… Мені дуже шкода Марусю.

Я вже не раз і зі сватами говорила, щоб вони на сина якось повпливали, але їм байдуже, а точніше, вигідно, бо інакше він до них повернеться.

Знаєте, що сваха мені сказала останній раз: “Ви в їх сім’ю не лізьте!”

Читайте також: Одного разу в мене був просто поганий настрій, тому коли Петро йшов змучений з роботи, я просто не пустила його до хати. Я стояла у вікні і дивилася, як він з торбою судочків і баночок, опустивши голову, йшов до своєї мами, що живе на сусідній вулиці. А потім настало 24 лютого. В мені ніби переключився тумблер. Тепер у Господа прошу єдине – збережи мого Героя!

Як Марусі пояснити, що ці “штани” їй в домі не потрібні? До того ж, він живе в її будинку, тільки “копнути”…

Слів нема, одні емоції, чесне слово…

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua