iBilingua

Як мені бути? Як прийняти правильне рішення?

Мій чоловік Ігор завжди їздив на заробітки до Чехії. Приїжджав він в Україну по різному. Зазвичай це було на різні свята чи дні народження дітей чи моє.

І ось перед самим повномасштабним вторгненням він поїхав на роботу, і до сьогоднішнього дня не повертався, самі розумієте чого. Ми з дітьми були один раз у нього в Чехії. Це було на самому початку.

Я вже звикла до такого життя. На даний час я ніде не працюю, а займаюсь вихованням дітей. Зароблених Ігорем грошей вистачало нам на життя.

Ігор мій другий чоловік. Від першого шлюбу в мене є дванадцятирічна дочка Марічка.

І ось декілька місяців тому на Ігоря щось найшло, і він сказав, що переказуватиме гроші тільки на нашого спільного сина, а дочку від першого шлюбу я маю забезпечувати сама. Мовляв, у неї батько є, нехай теж якось бере участь у житті дитини.

Але річ в тому, що коли ми відгуляли весілля, він сам сказав забути про колишнє життя і чоловіка і не вимагати від нього аліментів, щоб він потім не висував жодних претензій.

З цього часу минуло багато років. Колишній чоловік не виявляв жодного інтересу до Марічки. Бабуся Марічки, по татовій лінії живе і працює вже багато в років в Італії, і зовсім не згадує про онучку. Батька колишнього чоловіка вже немає на цьому світі. Виходить, що рідня лише з мого боку.

Ігор коли крайній раз мені дзвонив, сказав, що тепер одяг, їжа та інші витрати на доньку є моїми проблемами. Йому байдуже на те, що я ніде не працюю, і у мене немає доходу. Я маю шукати можливості, а не сидіти на його шиї.

Для мене це чути дуже дивно, оскільки Ігор ніколи не ділив дітей. Він з першого дня чудово до Марічки ставився, що з ним сталося? Дочка його татом називає!

Яка може бути причина такої його зміни?

Читайте також: І ось тепер, коли Віктор трішки підріс, мене часто навіюють думки, що наш син справді не схожий на мене. Через це я почав сумніватися, чи Віктор взагалі мій син, тому що у нас з Наталкою була невелика перерва у стосунках. І це збігається з часом, коли все в нас трапилося. Щось мені підказує, що з мене роблять “цапа-відбувайла”

В нас з Ігорем все добре. Ми нормально спілкувалися по телефону і навіть не сперечалися.

В мене є деякі здогадки, що не обійшлось в цій справі без свекрухи. Людмила Степанівна часто мені закидала, що їй свого сина дуже шкода, оскільки він в такий важкий час повинен горбатитися на заробітках в Чехії, і окрім рідного сина, ще й чужу дитину годувати.

Я не знаю, що робити. Може й справді треба шукати роботу. Нашому сину вже шість років скоро буде.

Що б ви порекомендували мені зробити?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua