В моєї сусідки Стефи був день народження. Жінка живе одна, але діти цього дня попривозили їй багато вже готових страв. Вона, щоб не пропало, дала при виході гостинців і мені. В цю ж мить подзвонив син. Я взяла, та й сказала, що буду два-три дні шикувати “червоною рибкою”. Не минуло й пів години, як Андрій сидів за моїм кухонним столом. Тоді-то я й дізналася всю правду.

Мій син Андрій одружився з Людою, тому що він дуже сильно її полюбив. Він казав, що Люда просто дівчина його мрії. Мені Люда теж сподобалася. Вона була тихою, спокійною та вихованою.

Рік тому Люда закінчила коледж, де здобула спеціальність бухгалтера. Але за фахом вона взагалі ніде не працювала. Вона просто не встигла навіть влаштуватися на роботу. Вона тільки-но почала шукати собі роботу і в цей момент познайомилася з моїм сином.

Їхні стосунки розвивалися дуже стрімко. І ось через три місяці вони вже стали чоловіком та дружиною.

Андрій працював на заводі та добре заробляв. Ось Люда сиділа вдома і ніде не працювала. Вона мала деякі питання по здоров’ю.

А я вирішила у сімейне життя свого сина не втручатися. Нехай думає своєю головою, і живуть так, як вважають за потрібне.

Мене лише трохи насторожував той факт, що Люда чомусь нічого не готує чи готує лише одні напівфабрикати. Але оскільки Люда та Андрій жили окремо, то я не стала ні в що втручатися.

Коли я питала у Андрія: як справи, то він завжди відповідав мені, що все у них із дружиною добре.

А потім я помітила, що мій син дуже часто починав приїжджати до мене на обід та вечерю. І завжди він все їв з дуже великою швидкістю та чудовим апетитом. У мене було таке відчуття, що він взагалі завжди страшенно холодний.

– Андрію, синку, невже тебе вдома зовсім не годують? – Запитала я.

– А мені просто не подобається те, що Люда готує!

Я просто не знала, що сказати своєму синові.

Я думала, що у Люди з цим все гаразд. Потім я зателефонувала невістці і запитала:

– А чому це Андрій такий голодний? Ти їсти погано готуєш?

– Я намагаюся! Але Андрій каже, що мені виходить все погано. Я не встигаю нічого робити!

Я дуже здивувалась, коли це почула.

Мене теж не можна назвати добрим кухарем. Я ніколи особливо не любила готувати. Я варю борщ та суп, роблю котлети, різні підливи, пюре та різні салати. Це приготувати не так вже й складно. Невже Люда все це вважає важкими стравами?

Я б сама навчила Люду готувати все, що вмію сама. Але вона дуже сором’язлива і я боюся їй таке навіть пропонувати.

Мій син уміє трохи готувати. Але, мабуть, він сам готував собі раніше, але потім йому набридло, і він почав приходити їсти до мене.

Я не розумію, чим займається Люда, якщо вона каже, що нічого не встигає. Адже вона навіть не працює ніде.

У вихідні вони завжди ходять кудись відпочивати: у парк, у кіно, в театр.

Люда виглядає дуже добре. Їй лише 22 роки. Я дуже сподіваюся, що Люда згодом ще навчиться готувати.

Але я втручатися у сімейне життя свого сина не буду. Нехай він сам розбирається зі своєю дружиною. Я не хочу, щоб потім мене зробили в чомусь винною.

Хіба я не права? Що скажете?

Фото ілюстративне