В моєї свахи був ювілей. В порівнянні зі мною вона ще молода – 55 років. Запросили нас заздалегідь, щоб ніхто нікуди влітку не роз’їхався. Правда, що і де не уточнювали до останнього.
Свати в мене люди не бідні.
Я ж була впевнена, що таке свято ніхто дома святкувати не буде, що точно замовлений ресторан. І діти на цю тему нічого не знали, тому було трохи дивно.
Я вже придивлялася до ресторанного наряду. Як-не-як, а буде багато знайомих і родичів і від свахи і від свата.
І в одну із субот я таки знайшла хороший варіант сукні, хоч і не дешевий. Купила, повісила в шафі, і зі спокійною головою чекала свята.
І ви уявляєте, рівно за тиждень, коли в мене вже і перукар замовлений був і дівчинка для макіяжу, сваха дзвонить і каже, вільний, більш спортивний стиль одягу – вони замовили бесідку біля озера, де мухи і комарі.
Моїй злості не було меж. Чоловік почав мене пиляти і говорити, “а я ж казав”. Я і без нього зла, бо в хаті гідного спортивного костюма немає. Прийшлося і його купляти і кросівки нові. Не бужу ж я в затоптаних на ювілеї у свахи.
Але ви знаєте, як то кажуть, чим багатше, тим простіше. Як на мене, то я з усіх гостей, а їх на святі було близько двадцяти, була найгарніше одягнута. Зачіску я не робила, а ось від макіяжу легенького не відмовилася.
Ось тобі і маєш, відгуляла весілля у багатої свахи.
Тепер в шафі і сукня висить ще не ношена і новий спортивний костюм.
Трохи мене сваха здивувала. Як не крути, а до такої цифри краще підходить ресторан. Та й гроші мають.
Не розумію я їх…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua