fbpx
життєві історії
В нас з Данилом хоч і була однокімнатна квартира, і ми самі там ледь тулились, та мою маму вирішили все ж прихистити. Не гоже їй самій в селі залишатися, та ще й після того, як пішов з життя мій батько. Та проживши, як в рукавичці декілька років, вирішили купити більшу. Гроші були, бо мама хатинку в селі продала. А тут якраз син надумав женитися. І на сімейній нараді вирішили, що в новій буде жити він з дружиною. І все б нічого, та недавно подзвонила свекруха

В нас з Данилом хоч і була однокімнатна квартира, і ми самі там ледь тулились, та мою маму вирішили все ж прихистити. Не гоже їй самій в селі залишатися, та ще й після того, як пішов з життя мій батько. Та проживши, як в рукавичці декілька років, вирішили купити більшу. Гроші були, бо мама хатинку в селі продала. А тут якраз син надумав женитися. І на сімейній нараді вирішили, що в новій буде жити він з дружиною. І все б нічого, та недавно подзвонила свекруха.

Зоряна та її чоловік Данило майже однолітки їм за сорок років. Вони виросли на селі, але після навчання в університеті знайшли роботу і залишились у місті. Їхній шлюб триває вже 22 роки.

Подружжя виховує двох дітей. Старший син Остап вже студент, а молодша Юля навчається у четвертому класі.

Батько Зоряни пішов з життя ще десять років тому. Мама сама дуже сумувала, тим більше, складно їй було вже впоратися з господарством, тож вирішила переїхати до міста.

Будинок у тещі був добрий, навіть лазня була облаштована. Тому продати нерухомість вдалося за добрі гроші. Зять із донькою прихистили маму у себе, а виручені гроші вона віддала їм.

Вирішили вони потім розширитися та купити більшу квартиру.

Старший онук якраз успадкував би однокімнатну, адже в нього вже навіть наречена була. Зі своєю дівчиною він зустрічався другий рік, тому наміри були серйозні. Данило запропонував двокімнатну віддати молодятам, а вчотирьох залишитися в старенькій однокімнатній квартирі.

Теща була з усім згодна, їй аби не одній залишитися. Тим більше, онук був відповідальним, сам на весілля гроші збирав.

Все йшло своєю чергою, поки не пішов з життя тато Данила — його мама теж попросилася до сина в місто.

Будинок у неї старенький, хатинка на курячих ніжках. Навіть якщо його продати, кімнату в гуртожитку не купиш. Але свекруха плаче та журиться, але в комуналці жити не хоче — нормальну квартиру вимагає.

З віком вона стала уразливою та примхливою. Їй прикро, що свасі дали притулок, а їй кімнату в гуртожитку пропонують. Подружжя квартиру купити для неї не зможе — немає фінансових ресурсів. На іпотеку підписуватись через родичку теж не хочуть, адже літні вже. У сина весілля на носі, їм зараз такі витрати ні до чого.

Свекруха пропонує не віддавати квартиру онукові, мовляв, він чоловік, повинен сам заробляти гроші і забезпечувати свою сім’ю.

Жінка впевнена, що їм би там із свахою чудово жилося. А теща проти такого варіанту, адже вона продавала свій будинок не для того, щоб родичці було комфортно, вона для онуків та дітей старалася.

Подружжя вирішило, що найкращий варіант — це винайняти квартиру для матері Данила, але вона відмовляється. Іншого виходу із ситуації вони не бачать.

Як їм розрулити ситуацію? Не хочеться ображати літніх матерів, але й для дітей хочеться облаштувати щасливе майбутнє.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!