fbpx

В неділю, ближче вечора, в двері постукала сусідка. Ми з Любою вже давним-давно поруч живемо. Я знаю її історію з життя, як свої п’ять пальців. Сина Антона вона виховувала без батька. Хорошою міг бути людиною. Та ключове слово тут – міг! – Уявляєш, Валь, Антон мене перед вибором поставив. Не думала, що коли-небудь таке почую

В неділю, ближче вечора, в двері постукала сусідка. Ми з Любою вже давним-давно поруч живемо. Я знаю її історію з життя, як свої п’ять пальців. Сина Антона вона виховувала без батька. Хорошою міг бути людиною. Та ключове слово тут – міг! – Уявляєш, Валь, Антон мене перед вибором поставив. Не думала, що коли-небудь таке почую.

Я навіть не могла уявити, що доживу до того дня, що син так буде відноситись до мене. А тут він почав показувати свої вибрики! Антон почав вимагати, щоб я йому свою пенсію віддавала.

– Любов Петрівна стурбовано ходила з кутка у кут у моїй квартирі. Вона була моєю сусідкою. Ми з нею часто ходили один до одного в гості і ділилися своїми смутками та радощами. Ми з нею живемо по сусідству вже давно живемо, і я ніколи не бачила її раніше в такому стані.

Антон, син сусідки, з ранніх років був дуже тямущим хлопчиськом. Проте багато хто його називав недолугим. Я вважаю, що це було найчистішою правдою. Але як би там не було він з матір’ю жодного разу в житті так не поводився, до того випадку. Крім цього, він був чемний і з усіма сусідами. Після того, як Антону виповнилося шістнадцять, він зв’язався з не дуже хорошою компанією.

Усі хлопці були одногрупниками та навчалися у ПТУ. Все починалося безневинно: спочатку вони “побешкетували” в холі закладу, і добряче побешкетували, а потім вляпалися в дуже неприємну історію. Усю їхню компанію “закрили”.

Антон отримав три роки. Після звільнення він повернувся звідти зовсім іншою людиною. Хлопець став дуже грубим. Іноді з його “словечок” не можливо було зрозуміти, що він насправді говорить. Після повернення Антон не став влаштовуватись на роботу, а сів мамі на шию. Він виправдовувався тим, що з такою історією його ніхто не хоче брати на роботу.

Того ранку Люба прийшла до мене заплакана і каже: “Уяви, Антон почав мене з дому проганяти. Він хотів у мене забрати всю пенсію. Я не віддала йому грошей і сказала, щоб він шукав роботу! А син мені сказав, щоб я вибирала чи я всю пенсію віддаю йому чи шукаю собі інший дім.

Я тепер навіть додому боюсь повертатися! Як мені жити далі! Я слухала Любов Петрівну і думала, як би я вчинила на її місці?

Це дуже лячно…

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page