Живу я в селі і за все життя такого чуда не бачила. Звісно, різне бувало, але такої Санта Барбари я ще не знала.
Чоловіка мого вже декілька років немає поруч. Але це і не дивно, бо все життя чоловік важко працював на будівництві, аби збудувати будинок і поставити дітей на ноги.
Звісно ж, я теж не байдикувала і всіма силами допомагала Олегу, але це не відміняло те, як сильно він замучувався на роботі.
З чоловіком в нас син Степан і донька Олена. Синок вже дорослий живе в місті, має дружину, і дитину. Онук скоро піде в перший клас. Дуже рада за них. Шкода тільки, що вони в місті і я не часто до них можу приїхати.
А ось донька не знаю в кого вдалася. Як стала підлітком, то капостила. Не сильно хотіла вчитися. Бачила приклад тата, який нас забезпечував, то собі хотіла вибрати якогось теж багатого, аби нічого не робити.
Не любила в мене донька ні прибирати, ні готувати. В мене син і того більше допомагати любив ніж донька. Напевно, тому Олена і шукала собі заможного хлопця, аби нічого не робити.
Донька підросла, вступила в університет і таке відчуття, що відхрестилася від нас. Чи то соромилася чи то що, але додому не часто приїздила.
Потім від подруги дізналася, що бачила мою Олену в компанії якого старшого чоловіка. Не повірила, подумала можливо просто помилилася подружка.
Доньку розпитувати не стала. І так ясно, що скоріше за все мені б правду Олена не сказала б.
Аж ось за деякий час Степан подзвонив і сказав, що бачив Олену на переході з якимось старшим чоловіком. А донька мало того, що не привіталася, так ще зробила вигляд ніби й не знає брата.
Після того я звісно подзвонила Олені, але вона все заперечувала. А потім взагалі сказала, що то був викладач.
Прийшлося повірити, доказів ж в мене не було. Ми якось і забули про ту ситуацію.
В неділю Олена приїздила додому, бо ми святкували її 18-річчя.
Зібралися всією родиною, подарунки, побажання.
Тут дивлюсь, якийсь хлопчина доставив під наші двері великий букет квітів. Ці квіти ми з чоловіком не замовляли. Та і навряд чи могли б собі таке дозволити. Олена ж відповіла, що це вся група на ті квіти грошима скинулася.
“З чого б це?”- подумала я.
Але що було робити? Прийшлося гостям сказати, що це від нас подарунок.
Я вже думала все добре, але за декілька днів дзвонить невістка і каже, що бачила, як Олена якого старшого чоловіка в щічку цілувала.
Зрозуміло, що я тут же подзвонила до доньки, просила це все пояснити. І Олена сказала, що я скоро все дізнаюся, як тільки вона приїде додому.
На вихідні Олена приїхала додому не автобусом, а якоюсь дорогою автівкою. Чоловік, який її підвозив представилася як Тарас. Я зовсім не розуміла, що відбувається. Тарас старший і це видно. Трохи повненький та ще й з сивиною. Ну зовсім не рівня моїй доньці.
Відвела я Олену на кухню, де та розказала, мені “радісну” новину. Виявляється, що той Тарас це її наречений. Він зробив доньці пропозицію. А Олена вже ніби доросла, тільки ось тиждень тому виповнилося 18 і вона вже хоче виходити заміж за того Тараса, ще й думає кидати навчання.
Каже, Тарасик заможний і далі вчитися їй не потрібно, а потім і працювати немає сенсу.
Моя Олена з глузду з’їхала чи що? А як зникне той голуб сивенький, то що буде робити?
Як мені відговорити дитину виходити за нього заміж? І чи варто взагалі це робити?
А як ви ставитеся до шлюбу, де чоловік значно старший від жінки?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
